Зробити воїна невидимим для ворога. Як львів'янка 8 років поспіль "плете маскування" на передову

Щоб воїн став "невидимим" для ворога у лісі, в степу, на луках, серед міських-руїн... Упродовж восьми років - з 2014 року - без жодних перерв, львів’янка Святослава Фединяк допомагає українським військовим – власноруч виготовляє для них  маскувальні костюми. Від початку російсько-української війни сотні виготовлених жіночими руками маскувальних накидок рятують життя наших захисників. А з 24 лютого кількість запитів різко побільшало. Координаторка волонтерського проєкту «Handmadeпо-львівськи для Армії руками волонтерів» Святослава Фединяк розповіла для NTA, як щодня допомагають українським військовим уже 8 років поспіль.

Маскування, сплетене руками

Уже 8 років працюємо без жодних перерв

«Наша організація з’явилася одразу на початку війни у 2014-ому, тобто ми вже 8 років працюємо без жодних перерв. Зібралися небайдужі люди, які не могли просто спокійно спостерігати за тим, що відбувається в країні, і вирішили якимось чином допомагати. І ми створили організацію», - каже волонтерка.

Святослава розповідає, що спочатку плели маскувальні сітки та накидки біля церкви Святого Климентія, а потім розширили роботу. Людей, які хотіли допомагати, приходило дуже багато. Зібралися однодумці, які й розширили організацію.

«Ми побачили, що в Києві дівчинка кинула клич, що хоче плести маскувальні сітки. Вона запропонувала: інші міста приєднуйтеся, давайте плести, приносьте тканини, організовуйтесь на місцях. І ми організувались», - додала Святослава.

Вироби виготовляють власноруч, тому організація й отримала назву «Handmade по-львівськи для Армії руками волонтерів».

«Серед нас, здебільшого, були жінки. А що вміє робити жінка: шити, плести, готувати. Тому ми робили сухі борщі, виготовляли маскувальні сітки, шили балаклави. І так 8 років», - каже Святослава.

За її словами, коли почалася повномасштабна війна, для волонтерів нічого не змінилося, «ми продовжили робити те, що й раніше». Проте замовлень «посипалось» дуже багато:

«Раніше у нас була дуже велика організація - понад 100 людей. За ті всі роки, коли війна набула такого гібридного статусу, то люди перестали трохи допомагати. Залишилися буквально 20 людей  активних, але всі напрямки наші збережені».

Зараз волонтерська організація займається пошиттям балаклав, дощовиків, виготовляє маскувальні сітки, маскування для снайперів.

«Ось це маскування для снайперів. Називається «кікімора»», - показує Святослава.

«Має бути основа - рибальська сітка, в яку вплітаємо мішковину і тканину. Це ми придумали такий мікс за 8 років. Ці накидки у нас замовляли військові ще на самому початку, попросили, чи можемо для хлопців таке щось зробити, бо потрібне маскування для снайперів. Звичайно, що можемо. Ми знайшли дрібненьку сітку, і почали придумувати таке, щоб було ідеально наближено до ландшафту, до травички», - пригадує Святослава.

Маскування в Маріуполь – сірі розбиті будинки

Волонтерка каже, що військові замовляють такі «кікімори» у великих кількостях. Працює організація зі снайперами та розвідкою. Тому для них це маскування ідеальне. У різний сезон воно має інший колір.

«Зимою біле. Коли починається весна і сніг тане, то ми робимо такі наче плями з мішковини - брудна зима, а потім яскрава зелень. Підлаштовуємося під ландшафт… Купуємо фарбник і фарбуємо, щоб були зелені кольори, бо зеленої тканини знайти в таких обсягах взагалі неможливо», - говорить Святослава.

Одну накидку потрібно робити досить довго. Одній людині для цього потрібно близько тижня, проте гурт у 10 пар рук може сплести накидку за дві години.

«Щоб зробити ці ниточки, береться мішок від кави. Нам «Галка» дає такі мішки. Ниточки відділяємо, збираються в пучечки. Ниточки вплітаються, і це робиться дуже довго».

«Нещодавно у нас було замовлення в Маріуполь для снайпера. Мала бути сіра «кікімора», такі наче розбиті сірі будинки, і вкраплення чорного. Таке незвичне було замовлення, а так переважно зелені, бо хлопцям або ліс або степ», - каже волонтерка.

Потрібні руки

Жінка зізнається, що зараз «рук бракує», люди розслабилися:

«Але коли якісь активні дії, наприклад, щось «прилетить», то люди біжать допомагати. Тому ми весь час закликаємо, щоб приходили допомагати, запитів у нас на сітки дуже багато. Ми маємо хлопців, з яким співпрацюємо вже багато років. У нас постійно роблять замовлення, то на сітки, то на балаклави. Військові звертаються до нас напряму. Відправляємо новою поштою або через перевірених волонтерів».

За словами волонтерки, найбільше люди долучалися у перші три роки війни, проте діяльність не припинялася. Допомогу бійцям на фронт відправляють щодня:

«Маскування у нас постійно роблять, бо вони дуже потрібні, а зараз ще більше. Вдень зараз можуть у великих обсягах замовляти - до 15-20 «кікімор». Маємо також точку в Брюховичах у дитячій бібліотеці. Там і дітки плетуть, тому ми закликаємо, щоб приходили всі. Це робота монотонна, заспокійлива».

Найбільша проблема – це люди і кошти, яких зараз бракує. Наприклад, рулон тканини для балаклав коштує 12 тисяч гривень. Якщо купувати накидку для снайперів в інтернеті або за кордоном, то коштуватиме вона від 2 до 5 тисяч гривень.

«Накидка сама по собі є дуже дорога. У нас вона виходить, напевно, 100-200 грн, але зате вона зроблена з любов’ю. У нас хлопці маскуються, то кажуть, що за метр їх не видно. Ми до цього дуже відповідально ставимося. Не може бути яскравих чи неприродніх кольорів. Військові кажуть, що їм потрібно, а ми робимо».

До перемоги точно не зупинимось

Святослава Фединяк зазначила, що організація співпрацює з усіма бригадами. Фотозвіт з фронту - обов'язковий.

«Ми перевіряємо, куди воно йде, у нас обов’язковий фотозвіт з фронту. Хлопці отримали - мають сфотографуватися. Хлопці завжди пишуть, дзвонять і дякують...Ми розуміємо, що країну треба боронити, рук опускати не можна, треба бути стійким і організовувати навколо себе людей. До перемоги точно не зупинимось».

Приватбанк: 4149629316549575 Гохман Наталія. В призначенні платежу вказувати: «Благодійна допомога на потреби армії». Як долучитися до волонтерського проєкту: написати координатору Святославі Фединяк.