Зірки джазу у Львові: Seal та Itamar Borohov дали екслюзивні інтерв’ю NTA

Львів цими днями перетворився на джазову столицю. До міста з’їхалися зірки світового масштабу. Серед них – відомий ізраїльський джазовий трубач Itamar Borohov та володар чотирьох премій «Греммі» – Seal, хіти якого наспівують у різних куточках планети. Музиканти уже встигли дати офіційну пресконференцію – NTA вдалось ексклюзивно поспілкуватися із цими двома хедлайнерами фестивалю «Leopolis Jazz Fest».
«Важливо мати у житті – зразок для наслідування»
Ви надихаєте мільйони людей у цілому світі. А що є вашим джерелом натхнення? Seal
: Дуже важливо, щоб у нас були зразки для наслідування в житті. Під словом зразки я маю на увазі людей, які нас надихають. У мене був учитель, якого я обожнював, коли був юним. Він був дуже класним музикантом. Він завжди грав від серця, був дуже емоційний та експресивний. Він дуже надихав мене. Я завжди хотів бути як він. Він був моїм першим справжнім зразком для наслідування. А яка музика є у вашому плейлисті? Seal: О, я слухаю багато музики. Мене надихають Stevie Wonder, Frank Sinatra, Dionne Warwick, Joni Mitchell, Jimi Hendrix і ще багато інших чудових музикантів.
«Світ зараз бурхливий і переживає важкі часи»
Чи багато пісень написали за цей рік, коли була пандемія? І як взагалі провели цей час? Seal:
О так. Я завжди багато пишу. Неважливо чи є пандемія, чи її немає. Цей рік був цікавий. Коли це все почалося, я зрозумів і виніс важливий урок – як воно не робити нічого. Тому, що ми завжди кудись біжимо, ми щось робимо, на щось відволікаємось. І я сам цим грішу. Мені було важко змиритись із тим, що треба не робити нічого. Ми завжди всі говоримо, і я в тому числі, що треба змінювати світ. А у 2020-му захотілось перевести фокус – не як змінювати світ, а як змінювати себе. Подивитись на те, як я колись жив, чи був я дійсно щасливий. Коли вас нічого не відволікає – треба пізнавати себе. І я це зробив. Після написання пісні «Crazy» в одному з інтерв’ю ви сказали, що тоді були ідеалістом і вірили у те, що легко можна змінити світ. Чи змінилися ваші думки? Seal: Частково, я досі ним залишаюсь. Я вірю, що якщо ми дослухатимемось до свого серця, внутрішнього голосу і не піддаватимемось страхам, тоді у нас є шанс. Я і досі в це вірю. Мушу в це вірити. А особливо зараз, коли світ такий бурхливий і переживає такі складні часи. Я, наприклад, вже приїжджав і виступав у Києві. Але це був зовсім інший час, зовсім інші обставини. Подивіться на нас тепер. Ми мусимо носити маски, ми переживаємо пандемію. Фактично, жоден з нас за своє життя нічого подібного не пам’ятає. Зараз ми спілкуємось один з одним лише через маски. Світ змінився. Ми можемо стати песимістами, почати боятися. Ми можемо негативно дивитися на світ. Але я думаю, що це шанс подивитися з іншого боку. Глянути на те, що, можливо, те, як ми жили до цього, треба змінити. Варто переоцінити і подумати, як зробити краще. Тому я залишаюсь ідеалістом і вірю що світ можна змінити. Світ врятує музика. Seal – Crazy (Official Music Video) https://www.youtube.com/watch?v=4Fc67yQsPqQ Які ваші очікування від львівського концерту? Публіка на вас тут дуже чекала. Можливо вивчили деякі слова українською? Seal: Ви знаєте, я теж в очікувані концерту. О ні, я не знаю жодного слова українською. Але напередодні концерту я неодмінно щось вивчу. Яку фразу ви мені порекомендуєте вивчити? Як буде слово «I love»? Я люблю. Це найважливіші слова.
«Я люблю українські вареники»,– ізраїльський трубач Itamar Borohov
Що ви робите в першу чергу, коли приїжджаєте у невідому раніше вам країну?Itamar Borohov:
Перша річ, – це відпочинок. І друга – я завжди пробую місцеві делікатеси. Плануєте скуштувати українського борща? Itamar Borohov: О так. Я вже куштував борщ, пробував банош і ще одну дуже смачну страву, але назви не можу пригадати. Воно таке закручене і всередині – картопля. Вареники. Згадав. Я їх люблю.
«Коли граю на сцені – потрапляю в інший світ»
Джаз – це дуже романтична музика. Можливо у вас є якась цікава романтична історія? Itamar Borohov:
Погоджуюсь. це справді дуже романтична музика. Так весело, моя дружина перед весіллям каже мені «я не люблю джаз». Згодом я почав писати різну музику, яка почала їй подобатися. Що ви порекомендуєте робити людям, які хочу дізнатися більше про джаз. З чого їм розпочати знайомство? Itamar Borohov: Послухати декілька пісень, які вам точно сподобаються. Розпочати із Louis Armstrong, John Coltrane, Clark Terry. Особисто ці люди мене дуже надихають. Як ви готувалися до концерту у Львові? Можливо вивчили трошки української? Itamar Borohov: Хоч би я і знав якісь українські слова, коли я граю на сцені – я потрапляю наче в інший світ. Іноді я навіть англійську забуваю. Тому якщо я почну говорити українською – це буде катастрофа. Можливо ви мене навчите якихось слів? «Дякую вам, глядачі NTA», зможете? Itamar Borohov: «Дякую вам, глядачі NTA». У мене, наче, непогано вийшло. Я знаю, що у вас є дуже багато нагород. Розкажіть як часто ви практикуєтесь? Скільки часу проводите за інструментом? Itamar Borohov: Дуже-дуже багато годин. Це все залежить. Коли у дитинстві я лише почав грати – я не практикувався. Був дуже лінивий і не хотілося. Перші роки, зізнаюсь, були жахливі. Згодом я дуже полюбив цей інструмент. Скільки годин я практикують? Шість годин на день. Це залежить де я знаходжуся і чим займаюся. https://www.youtube.com/watch?v=ToXeLSaemqQ
«Це був важкий рік. Але він нас загартував»
Цей рік був не простим для музикантів через пандемію. Як ви його провели і як ви почувались в цей час?Itamar Borohov:
Це справді був важкий рік. Я весь час був у Єрусалимі, в Ізраїлі. Я дуже багато практикувався, я написав багато творів для оркестру. А ще я одружився. Тому був весь час зайнятий. Як цей рік та пандемія змінила світ, зокрема музичний? Itamar Borohov: Музика мене ніколи не полишала. Звичайно всі ми сумували за турами та живими концертами. Зате у всіх була можливість навчитися більше, грати багато. Особисто я це робив щодня. Це справді надихало і допомагало вижити в той час. Я знаю, що дехто був змушений залишити музику, шукав іншу роботу щоб вижити. Це справді був важкий період для музикантів. Але цей рік нас загартував.
Мар’яна Оленська
Фото авторки та Leopolis Jazz Fest