Війна за виживання, в якій з'явився синдром АТО. Інтерв'ю із Маркіяном Лопачаком

Мобілізація нікого не омине, РФ готує ще більшу війну, позитивних прогнозів не буде, - велике інтерв'ю із зі старшим лейтенантом ЗСУ, військовослужбовцем 45-ої окремої артилерійської бригади та секретарем Львівської міської ради Маркіяном Лопачаком.

Є дві російські армії

- Звичайно, що різниця відчувається. І з цього приводу є дуже багато різних, навіть контраверсійних думок. Яким має бути життя в тилових містах? Чи все має бути аскетично, чи все-таки мають бути речі для того, щоб люди не перебували у постійному стресі. Нема одної думки. Люди, які приїжджають із війни, дійсно багато чого не розуміють, що відбувається тут. Бо вони живуть, виживають у дуже складних умовах. Натомість тут є і гучні святкування, і вечірки. І все це висвітлюється в соцмережах. Справді хтось може втомлються, хоче змінити картинку, але ця ситуація не від нас залежить. А, можливо, багато хто ще й досі живе позитивними навіюваннями, які сформували їхні очікування. Чому ще питаємося про тилові міста... Бо бачимо, як Росія масштабно переводить життя на військові рейки, збільшує бюджети на війну. Це при тому, що РФ не має загрози втратити свої території. - Є дві російські армії. Одну ми бачили в лютому-березні 2022-го року. Це були військові, строковики, які гадали, що ця "сво" триватиме недовго. Вони йшли не воювати, а вирушали на короткотермінову акцію. Час змінився. Вони вчаться, беруть найкращі моменти від нас, навчилися їх використовувати. Наприклад, те ж масове використання дронів. Зрозуміли, що з тим озброєнням, яке отримає Україна, їм важко буде із застарілою технікою. Тож переформатувалися і перевели свою ВПК на військові рейки. Збирають якісні дрони. Запускають успішне виробництво. При цьому не будують заводів, а переводять площі торгових центрів під це.

У нас же чомусь у суспільстві виникла така собі пауза, що "все гаразд". З'явився так званий "синдром АТО".

Це десь далеко, нас не стосується. Але треба зрозуміти, що жодні прогнози зараз позитивними не будуть. Бо війна - це складний процес. Це не лише бойові дії. Це стан економіки, психологічно-моральний стан суспільства, підготовка резервів. Так не буває, що відмобілізували певну частину людей і вони воюватимуть до перемоги. Ні. Люди гинуть, травмуються, виснажуються.

Не потрібно воювати за депутатів

- Важко сказати на цю тему щось, щоб усі були задоволені. Зрештою, ті, хто незадоволений, вони ж розуміють, які процеси відбуваються. Всі ж розуміють, що мобілізація потрібна. Всі лайкають ЗСУ, донатять, але коли доходить черга до того, щоб прийти в ТЦК, стати на облік, частина починає ховатися від цього. З одного боку є природня реакція - страх. Він є у всіх. Просто одна частина долає його, розуміючи, чому це важливо. А інша - ховається.

Коли кажуть, що треба шукати якісь інші варіанти мобілізації. Які? Люди чекають, щоб цей процес якось відбувся, але їх оминув.

Такого не буде. Практично у кожного є хтось у родині, серед знайомих, друзів, однокласників, які воюють. Уже довжелезними місяцями. Вони ж розуміють, що ті люди вже на межі сил і їм треба заміна. Коли шукають причини: чому я не можу йти, то підставляєте таким чином своїх рідних, знайомих. Ну то назвіть тих, хто має піти замість вас. Але тоді часто говорять: чому не йдуть воювати депутати, чиновники? - Це небезпечний момент, який часто використовують в російських ІПСО. Окрім того, а ви що йдете воювати за когось із депутатів? Це не гра, яку ми вигадали собі в країні. Ситуація зараз полягає не в тому, чи ви граєте в чиїсь ігри, чи ні. На нашу землю прийшов ворог. Щоб захопити і знищити все, що нам дороге, наше життя, до якого ми звикли. Тому думки я не йду воювати, бо чиновник не воює, - це думки в нікуди. А якщо завтра військові скажуть: ми вже відвоювали за когось. Більше не будемо, не хочемо. Насправді працівники ТЦК мають сидіти у приміщеннях ТЦК і проводити відбір добровольців, скеровувати її у різні підрозділи. Як то було напочатку. Але черг нема. Всі ці історії з ТЦК, законно-незаконно... Через призму ось таких недалекоглядних особистісних історій опиняється під загрозою все наше існування.

Тема виборів - це шкідлива нісенітниця

- Не варто нічого гадати. Військові працюють завжди і мають прораховувати гірші з найгірших варіантів. Наш противник має досвід великих загарбницьких війн, колосальну перевагу в людському ресурсі, економіка РФ тримається, збільшення видатків на військо - шалене. Тому, звісно, що потрібно передбачувати всі ймовірні розвитки подій. Не треба вдягати рожеві окуляри і щось вигадувати: це війна за наше виживання. Не ми це вибирали, але ми опинилися в ситуації, коли маємо захищатися. Якби це не було важко чи гірко. Якою зараз є ситуація з боєприпасами, постачаннями на фронтах? Чи є проблеми, чи це медійні історії? - Звісно, є певні труднощі із постачанням боєприпасів від партнерів. Але не потрібно забувати, що у всіх країнах є своє життя, певні проблеми, які для них будуть на першому місці. Тому, з одного боку справді зменшилася допомога зі США, але зростає - з інших країн. Насправді, багато речей не озвучується. Наприклад, нещодавно приїжджав командувач сухопутних військ Швеції. Ця країна дійсно багато допомагає. Дуже ефективною зброєю. Для прикладу, командувач був приємно вражений, як ми її використовуємо. А він приїжджав і на позиції нашої 45-ї бригади. Допомога нам дуже потрібна, але не можна розраховувати лише на неї. У нас ще з часів Мазепи був один із найбільших заводів із виготовлення пороху в Європі в Шостці. Ми маємо налагоджувати власне виробництво, яке руйнувалося, розпродувалося до 2014 року. А потім багато говорилося, але сповна воно не відновлювалося. Це було недалекоглядно. Війна і вибори - тема яка зараз на устах... - Скажу коротко: от як людина, яка говорить про вибори, уявляє їх? Як мають пройти вибори у прифронтових містах? Чи на лінії фронті? Військові як мають голосувати? Або пів бригади агітують за одного кандидата, а інша половина - за іншого. Нам треба думати, як об'єднати суспільство до зразка весни-2022, а не влаштовувати внутрішні баталії через вибори. Зрештою, що зараз змінять вибори? От коли буде перемога, на яку зараз всі мають працювати, от тоді і треба буде сідати і думати про вибори. Це однозначно. А зараз це нісенітниця. Шкідлива нісенітниця. Починали з 2023-ій рік у більшості з всеосяжним оптимізмом, який себе не виправдав. Які підсумки робити про цей рік? - Треба зробити висновки з речей, які нам не вдалися цьогоріч. Щоб вони не повторилися у наступному році. І взагалі раджу всім бути обережними з прогнозами. Тим паче, небезпечно говорити просто те, що люди хочуть почути. Треба вміти говорити правду, і треба вміти чути правду. Навіть якщо вона гірка. Інше питання, що треба розуміти: коли взагалі варто щось говорити, а коли краще мовчати. Інформаційна війна також триває. Ми маємо стати більш вмотивованими, більш свідомими й розуміти, що легко не буде.