Усунення Баканова та Венедіктової. Жертва сильних фігур чи «чистка друзів»

Недільного вечора, 17-го липня, президент Володимир Зеленський відсторонив від посади генеральну прокурорку Ірину Венедіктову й усунув очільника Служби безпеки України Івана Баканова. Для багатьох експертів це стало ледь не сенсацією, адже ці політичні фігури входили до найближчого оточення Верховного головнокомандувача. У понеділок, 18-го липня, Офіс президента гарячково пояснив, що це ще не остаточне звільнення – вони просто «посидять збоку» під час розслідування, а далі, мовляв, побачимо… У неділю ж Зеленський під час традиційного вечірнього відеозвернення заявив, що такий його крок пов’язаний із великою кількістю кримінальних проваджень про державну зраду та колабораціонізм серед працівників правоохоронних органів.

За правовим режимом воєнного стану

Венедіктова «постраждала» за частиною другою статті 11 закону «Про правовий режим воєнного стану». За цю норму Верховна Рада проголосувала лише у травні 2022-го року. Вона надає президенту право у період дії воєнного стану «ухвалювати рішення про відсторонення від займаної посади посадової особи, призначення на посаду та звільнення з посади якої віднесено до його повноважень, та покладення на відповідний період виконання обов’язків на іншу особу». Баканова усунули відповідно до статті 47 дисциплінарного статуту Збройних сил України, затвердженого законом України від 24-го березня 1999-го року – «за невиконання (неналежне виконання) службових обов’язків, що призвело до людських жертв чи інших тяжких наслідків або створило загрозу настанню таких наслідків». За законом, призначення генпрокурора та голови СБУ є повноваженнями Верховної Ради, хоча й відбувається за поданням президента. Конституція не передбачає повноважень президента їх відстороняти чи усувати. Але, як кажуть фахівці, цю норму можна обійти, якщо усунути старе керівництво та призначити виконувачів обов'язків. Де-юре – це не звільнення, але де-факто – якраз воно. Тим паче, що в «можливостях» українського парламенту за нинішніх політичних розкладів можна не сумніватися.

Це ще не звільнення

Заступник керівника Офісу президента Андрій Смирнов у прямому ефірі спільного національного телемарафону «Єдині новини» заявив, що генеральну прокурорку Ірину Венедіктову й очільника Служби безпеки України Івана Баканова не звільнили, а тимчасово відсторонили на час проведення розслідування.

«Мова про звільнення цих двох посадових осіб поки що не йде. Генеральну прокурорку відсторонено від посади, а голову Служби безпеки тимчасово усунено від виконання обов'язків», – зазначив Смирнов.

За його словами, відбудуться перевірки, за результатами яких президент вирішить, чи вносити до парламенту подання про звільнення. На думку заступника керівника Офісу президента, Венедіктову та Баканова усунули задля того, щоб унеможливити їхній потенційний вплив на розслідування щодо посадовців, яких підозрюють у співпраці з Росією.

«Всі довго чекали конкретніших і, можливо, радикальніших результатів від керівників цих двох органів з їх очищення від колаборантів і державних зрадників. Та на шостому місяці війни ми продовжуємо виявляти фактично пачками таких людей в кожному з цих органів», – спробував пояснити ситуацію Андрій Смирнов.

Чим завинив Баканов

«Стосовно чортів…»

Друг дитинства з Кривого Рогу, колега з «Кварталу 95», один із керівників виборчого штабу та партії «Слуга народу» – Іван Баканов перебував поруч із Володимиром Зеленським ледь не все життя. Тому його призначення на посаду голови Служби безпеки України від початку каденції на той момент нового президента (травень 2019-го року) не стало несподіванкою. Хоча отримало свою порцію критики і від ліберального громадянського суспільства (ніколи не служив, отримав офіцерське звання екстерном), і від радикальнішого українського сегменту (родинні зв’язки пов’язані з Росією, дружина Оксана мала російське громадянство). На початках стосунки президента й очільника СБУ здавалися міцними та непохитними. Більше того, Баканов мав певний авторитет у Зеленського. Як, наприклад, під час резонансної суперечки зі секретарем Бориспільської міськради Ярославом Годунком 10-го липня 2019-го року, коли Зеленський сказав: «Зараз зателефоную Баканову з приводу цього чорта». Усім задоволеним виглядав і Баканов, який якось підтвердив, що Зеленський телефонує йому часто, але «стосовно чортів він, у принципі, не телефонує».

Баканов: Президент не телефонує мені щодо чортів #YESUkraine2019 pic.twitter.com/SM1pwJbD4s

— Roman Kravets (@RomanKravets) September 13, 2019

«Деякі силовики кудись поділися…»

Надалі голова Служби безпеки України відійшов дещо в тінь. А з початком війни стало зрозуміло, що між ними пробігла якась чорна кішка. У червні з’явилися чутки, що Зеленський має намір звільнити з посади Баканова. Про це з посиланням на власні джерела повідомив Politico. Посилаючись на слова чотирьох чиновників, наближених до президента, та західного дипломата, який консультував Київ щодо реформ, медійники зазначили, що Зеленський прагне «замінити Баканова кимось відповіднішим». За цією інформацією, Баканов не зміг належним чином впоратися з новими викликами. Деталі такого «вердикту» не уточнювали.

«По-перше, якби я захотів його звільнити, то вже звільнив би, а по-друге, у нас проходить інспекція всіх правоохоронних органів зараз», – відреагував на ці чутки Зеленський 27-го червня під час брифінгу після зустрічі з президенткою Молдови Маєю Санду.

Але в той же час подав сигнал невдоволення, заявивши, що «деякі представники тих чи інших правоохоронних органів кудись поділися, замість того, щоб бути на місці та захищати свою державу і народ».

«Я їжджу областями та слухаю доповіді особисто. Тому зміна керівництва будь-якого правоохоронного органу, наголошую: будь-якого, залежить тільки від цього. Цим я й займаюся», – наголосив Зеленський.

Державна зрада та робота на Росію

Результат ми бачимо. Цікаво, що напередодні усунення з посади Баканова стало відомо про те, що Державне бюро розслідувань затримало колишнього очільника одного з кримських управлінь СБУ Олега Кулініча. Його підозрюють у державній зраді та роботі на Росію. Він майже півтора року до березня 2022-го очолював управління СБУ в Криму, яке після російської анексії півострова дислокувалося в Херсоні. До речі, Кулініч став останньою краплею у низці скандалів щодо керівників різних ланок Служби безпеки України, до яких виникли претензії на початку вторгнення Росії. За словами експертів, усе це якраз стосується запитань, які викликають у суспільстві нерозуміння, – це і так зване «розмінування Чонгара», і те, як ворог міг прорватися на південному напрямку з Криму за лічені дні, захопивши Херсон, дійшовши до Маріуполя на сході та Вознесенська на заході, і чому там не відбулося належного спротиву вже в лютому…

Чим завинила Венедіктова

Третій номер «Слуги народу»

Харків’янка Ірина Венедіктова приєдналася до команди Зеленського ще до його обрання на посаду президента – 2018-го року вона стала його радницею з правових питань, входила до передвиборчого штабу як експерт з питань реформи судової системи. Згодом під третім номером потрапила до списку партії «Слуга народу» та в липні 2019-го року опинилася в українському парламенті, де її обрали головою парламентського Комітету з питань правової політики. Венедіктова очолила Генеральну прокуратуру України у березні 2020-го, замінивши на цій посаді ще одного колишнього друга та соратника Зеленського Руслана Рябошапку. До цього, до речі, тимчасово очолювала Державне бюро розслідувань, де запам’яталася низкою скандалів, зокрема, щодо призначення після конкурсу своїм заступником колишнього адвоката Віктора Януковича Олександра Бабікова.

Складні взаємини з Офісом президента

Попри показну відданість президенту Зеленському, деякі дії, рішення та висловлювання Венедіктової відверто дратували Офіс президента, з яким у неї виникнули напружені стосунки. Зокрема, невдоволення викликала медійна активність генеральної прокурорки та її рішення у пришвидшеному режимі передавати до суду справи проти російських військових полонених. Це, за словами людей, дотичних за переговори з росіянами, могло загрожувати судами над українськими полоненими в Росії та зупинкою обмінів. Окрім того, Венедіктова іноді не брала на себе відповідальність за незручні, а подекуди й скандальні рішення. Це, зокрема, стосувалося підозри у державній зраді п’ятому президенту Петру Порошенку. Розслідування у справі не припинялося навіть під час війни. Однак генпрокурорка не наважувалася виносити суворі вердикти, вона, наприклад, могла піти у відпустку на день-два, а в цей час її заступник Олексій Симоненко підписував скандальні процесуальні рішення. Так це сталося у випадку зі справою Порошенка.

Виконувачі обов’язків – люди Єрмака і Татарова

І якраз Олексій Симоненко зараз став виконувачем обов’язків генерального прокурора. Про нього кажуть, як про одного з найзаможніших силовиків, чиї статки суттєво перевищують його зарплату за всі роки перебування на державній службі. Обов’язки голови СБУ виконуватиме Василь Малюк. Раніше бригадний генерал згодом працював заступником міністра внутрішніх справ, начальником Головного управління з боротьби з корупцією й організованою злочинністю Служби безпеки України та, врешті, першим заступником голови СБУ. Але занепокоєння викликає те, що обидва вони тісно пов’язані з керівником Офісу президента Андрієм Єрмаком і його заступником Олегом Татаровим. А це, як відомо, токсичні персонажі для українського суспільства. Від нищівної критики їх частково рятує воєнний стан і високе реноме президента Зеленського.

«Люди Єрмака-Татарова відтепер контролюють Генпрокуратуру (Симоненко), Службу безпеки (Малюк), Державне бюро розслідувань (Сухачов), Бюро економічної безпеки (Мельник), Головне слідче управління Нацполіції (Цуцкірідзе). Тобто фактично майже весь контроль за слідством у вигляді процесуального керівництва у державі, а також контроль судів і усіх державних установ зосереджені в одному кабінеті в руках однієї людини – Татарова, який виконує вказівки Єрмака та Зеленського», – вважає журналіст і громадський діяч Юрій Бутусов.

На його думку, це означає початок виборчої кампанії Володимира Зеленського. Хоча Бутусов і визнав, що прибирати і Баканова і Венедіктову було за що, все ж він переконаний, що таким чином Єрмак і Татаров усунули всіх конкурентів у боротьбі за дахування олігархів, судових справ, контрабанди, «обналу» й усієї іншої тіньової економіки.

«Небезпечною проблемою стає відсутність розуміння у президента Зеленського, що він делегував повноваження, які йому надали виборці, людям, повноваження яких не прописані у Конституції та які не мають права всім цим одноосібно займатися», – підсумував Юрій Бутусов.