Ставка, яку неможливо програти. Коли Україна виграє війну

Скільки часу триватиме ця війна – таке запитання українці ставлять із першого дня повномасштабного вторгнення російських окупантів. Зараз, коли закінчується п’ятий місяць бойових дій, є вже усвідомлення того, що, на жаль, відповісти на таке запитання набагато складніше, ніж було спрогнозувати реальний напад нелюдів із московських боліт тоді, в лютому цього року. Однак військові експерти вже впродовж певного часу звертають увагу на те, що після декількох штормів на фронті російсько-українська війна перейшла в певний штиль. І версії, кому це більше вигідно, серед аналітиків різні. З одного боку, Україна чекала та ще чекає на військову допомогу із Заходу. З іншого – під час таких пауз Кремль і його орда теж перезаряджає батарейки…

Дилема окупантів: наступати на Донбас чи обороняти Херсон

, які день у день рапортують про ситуацію в Україні, визначили, що в російських загарбників останнім часом виникають серйозні проблеми: і з озброєнням, і зі серйозним браком кваліфікованого особового складу. Окупантам доводиться визначатися: перекидати резерви на Донбас чи захищатися біля Херсона.

«Росії важко підтримувати ефективну наступальну бойову силу, і ця проблема, ймовірно, стає дедалі гострішою. Крім серйозного браку особового складу, російські планувальники стикаються з дилемою між розгортанням резервів на Донбасі чи захистом від українських контратак у південно-західному напрямку Херсона», – сказано в повідомленні.

Як зазначили британські аналітики, Росія продовжує залучати до свого наступу на Донбасі шість окремих армій. У повному складі перед вторгненням ці формування нараховували приблизно 150 тисяч осіб. Радник керівника Офісу президента Олексій Арестович у притаманному собі стилі заявив, що на теперішньому етапі Росія «докочує» останні кадрові сили в Україні, але при цьому зауважив, що це не означає, що вони закінчаться за 2 години.

«Далі підуть мобілізовані «поповнюнки», яких готували від тижня до місяця та кинули сюди. Ціна взяття Лисичанська та Сєвєродонецька для російської армії виявилася дуже високою», – пояснив він.

Своє чергою, Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний, зазначив, що українські військові стабілізували ситуацію на фронтах боротьби проти російської агресії. У цьому він запевнив під час переговорів із головою об’єднаного комітету начальників штабів США генералом Марком Міллі та поділився з ним оперативною ситуацією.

«Нам вдалося стабілізувати ситуацію. Вона складна, напружена, але повністю контрольована», – зазначив Залужний.

За його словами, важливим фактором стало постачання ракетних систем HIMARS, які завдають прицільних ударів по російських пунктах управління, складах зберігання боєприпасів і палива.

Великого наступу на фронті немає

У той же час в інформаційному просторі нещодавно з’явилася інформація, що міністр оборони Російської Федерації Сергій Шойгу дав наказ найближчим часом наростити наступальні дії на всій лінії зіткнення. Однак військовий експерт Олександр Коваленко вважає це неможливим. Таку версію він висунув у спецефірі «Говорить Великий Львів» на телеканалі NTA.

«Що таке лінія фронту на теперішній момент? Це лінія зіткнення на 2 тисячі кілометрів. Але вони наступають лише приблизно на 30-ти кілометрах. Це донбаський плацдарм, трикутник Слов’янськ – Сіверськ – Бахмут», – зазначив Коваленко.

За його словами, саме в цьому регіоні сконцентрована найбільша кількість їхніх підрозділів. Однак, навіть маючи суттєву кількісну перевагу, вони не досягають тактичних і стратегічних успіхів. Це стосується останніх днів, бо окупанти фактично заблоковані в напрямку до Сіверська. До цього вони неодноразово заявляли, що окупували цей населений пункт, однак такі слова росіян виявилися брехнею.

«Вони зараз не спроможні наступати великим фронтом. По-друге, в них втрачає боєздатність певна кількість батальйонно-тактичних груп. Наприклад, у червні вони задіяли близько 108-ми таких груп на території України, а зараз ця кількість – 96. Тобто 12 батальйонно-тактичних груп вивели за останній місяць для відновлення боєздатного стану. Це пов’язано зі суттєвими втратами», – пояснив військовий експерт.

Він додав, що 23 такі групи вже майже впродовж двох місяців не можуть прийти до тями та відновити колишні сили. Їм банально не вистачає ресурсу.

«Те, що каже Сергій Шойгу… Вони можуть насправді на деяких напрямках нарощувати вогневий вплив – артилерією, ракетними обстрілами і таким іншим. Але стверджувати про якийсь великий наступ на всьому фронті – ні, таке на теперішньому етапі війни неможливо, на це в них зараз ресурсу нема», – підсумував Олександр Коваленко.

Боротьба за логістичну артерію

На відміну від Донбасу, де тривають наступальні спроби, Росія зосередила свої зусилля на оборонних операціях на північ від Харкова та вздовж південної осі. За версією експертів, північний напрямок є дуже важливим для Кремля, тому й з’явилися нещодавно повідомлення, що нібито Путін дав розпорядження про захоплення Харкова й області.

«Насправді мета Путіна – захоплення всієї України, але з цим у них виникнули великі проблеми. Насамперед ці проблеми їм створюють Збройні сили України. І саме з цим вони зіткнулися в Харківській області», – зазначив Коваленко.

За його словами, на північний схід від Харкова російських окупантів доволі серйозно блокують. У них немає можливості просуватися далі, а деякі населені пункти минулого тижня навіть перейшли до сірої зони, тобто росіяни відійшли від них, не маючи змоги втримувати позиції. З іншого боку, російські загарбники намагаються максимально втримувати ці території. Військовий експерт пояснив це тим, що саме з цього напрямку Збройні сили України можуть перейти у контрнаступ до Вовчанська.

«А це один із населених пунктів, який є важливим логістичним вузлом. Вовчанськ, Великий Бурлук, Куп’янськ, Ізюм – це логістична артерія, втрата якої буде дуже болючою для окупантів, тому що вона фактично забезпечує всю наступальну операцію в напрямку до Слов’янська. Саме тому вони там концентрують зусилля для створення буферу безпеки», – пояснив Коваленко.

Для чого окупантам оперативна пауза

Крім тактичних і стратегічних особливостей бойових дій на лінії фронту, російські варвари мають іще одну «перевагу» – вони обстрілюють усю територію України ракетами. Тому експерти наголошують на тому, що не варто пов’язувати ситуацію на фронті з можливостями окупантів завдавати ракетні удари по території України.

«Це зовсім інші речі. Миколаїв, Харків, Слов’янськ, Бахмут, Краматорськ та інші прифронтові населені пункти перебувають під загрозою не тільки ракетних ударів, а також ствольної та реактивної артилерії. З іншими містами, які розташовані в тилу та де немає безпосередніх бойових дій, теж не так просто – постійно зберігається небезпека ударів крилатими ракетами морського або авіаційного базування», – зазначив військовий експерт.

Як зазначив Олександр Коваленко, паузи в таких обстрілах пов’язані з тим, що росіянам не завжди вистачає ракетної зброї. Іде мова не лише про умовно сучасну та високоточну зброю, таку як ракети «Калібр» і Х-101, а й про озброєння радянського виробництва на кшталт Х-22, з яким вони уже відчувають певний дефіцит. Тому паузи відбуватимуться і надалі.

«Наприклад, вони зробили постріли по Вінниці «калібрами», тепер їм потрібен час, щоби завезти нові екземпляри з території всієї Росії до тимчасово окупованого Криму або до Новоросійська, де зарядити підводні човни новими ракетами. Так само і з авіацією. Вони зробили постріл Х-101, випустили велику кількість ракет, а зараз ці боєкомплекти поновлюють, з усієї Росії зі складів і сховищ розпочинається логістична передислокація на аеродроми, звідки їх знову використовуватимуть літаки Ту-95 або Ту-22М3», – змоделював ситуацію експерт.

Якщо уважно проаналізувати періодичність таких атак, то ракети Х-101 вони до цього використовували 26-го червня, через три тижні їх застосували знову. Це якраз та пауза, яка свідчить, що в окупантів певні проблеми з боєкомплектами та їх постачаннями. Але це не означає, що вони не використовуватимуть їх у майбутньому.

Коли закінчиться війна

Прогнози річ невдячна, і зараз, коли воєнна ситуація в Україні затягнулася, переконливо назвати час нашої перемоги не береться ніхто. Однак більшість аналітиків війни переконані в тому, що вона не закінчиться через місяць-два-три, навіть не через пів року. В України ж позиція чітка – деокупація півострова Крим. А до цього – звільнення материкової частини України, згідно з її кордонами, визнаними на міжнародному рівні 1991-го року. Проте і затягування з цими воєнними процесами аж ніяк не входить у наші плани.

«Будь-який анабіоз цієї конфронтації призведе до того, що Росія набере потужностей і повторюватиме спроби захоплення інших наших територій, а також зміцнить свої оборонні позиції у вже окупованих населених пунктах. А цього ми не повинні допускати. Мирна країна повинна бути озброєною. В іншому випадку вона завжди може стати жертвою загарбників і об’єктом агресії з боку сусідів», – наголосив Олександр Коваленко.

«На жаль, у Росії ресурс іще є. Ми може дочекатися навіть того моменту, коли російські війська приїдуть на танках Т-34. І не тому що вони демонструватимуть якийсь пафос, а тому, що, крім цих танків, у них більше нічого не залишиться. Тому не виключено, що вони будуть знімати зі зберігання старе радянське озброєння і продовжуватимуть воювати», – заявив військовий експерт Олег Жданов.

За його словами, серед 140 мільйонів населення Росії завжди знайдеться 100 тисяч, а це менше, ніж 1%, які погодяться брати участь у спеціальній воєнній операції, як вони називають війну.

«Щодо українських військових ресурсів, то все залежить не від нас. Наскільки я розумію, наші власні запаси вже вичерпуються, тому доводиться розраховувати на допомогу тих країн, які нас підтримують. Якщо Захід не захоче програти в цій війні, щоби не отримати нового Гітлера в образі Путіна, то вони нам допомагатимуть стільки, скільки потрібно. Щоби ми вистояли та перемогли, бо Захід у цій війні поставив на нас, а ставку вже програти неможливо, не програвши самим», – зробив висновок Олег Жданов.