Шовк, французьке мереживо і перламутр. Знайти скарби на "секонді"

Хто “риється-копається” – той гарно одягається. Саме це можна часто почути від постійних відвідувачів секонд-хендів. Кофтинки, сукні, спідниці...Чого там лише не знайдеш, однак не всі вміють розгледіти унікальні речі серед мотлоху.  Бо ж,  для когось секонд-хенд – це не тільки одягнутися, а й побачити мистецьку красу.  Як у речах з секонд-хендів її роздивитися, - розповідає головна художниця Першого театру у Львові Дарія Зав’ялова.

«Я шукаю на дотик. Погляд – це друге»

Дарія Зав'ялова – художниця, яка точно знає, як, а головне – для чого відшукати на полицях секонд-хенду ексклюзивні текстильні речі. І поки хтось відвідує такі магазини у пошуках дешевого брендового одягу для поповнення свого гардеробу, пані Дарія – вже назбирала чимало коштовних тканин для  творчості. Так, саме секонд-хенд жінка називає «безмежним полем для мистецтва». «У мене давно почався такий азарт мисливця.  Я почала вишуковувати цікаву тканину, цікаве мереживо, цікавий гіпюр та вишивку, іноді навіть цікаві ґудзики. Секонд-хенд – це другі руки, друге життя. Я дарую тим речам інше абсолютно життя», – розповідає пані Дарія. Старовинні мережива, плетені гачком прошви  минулих століть, коштовні тканини з цінними, ексклюзивними дизайнерськими рисунками. Усе це Дарія Зав’ялова шукала на секонд-хендах впродовж десятків років. І, каже, не дарма. «Я підозрюю, що ось ця робота – або брабанське або генське мережива. Тобто це унікальні промисли, які збереглися у Голландії, Франції», – трепетно розповідає про кожну знайдену річ Дарія Зав’ялова. Без цих «скарбів» навіть не уявляє, як реалізовуватиме свої нестандартні творчі ідеї. «Це мало право жити далі. От, скажімо, фон – це якась фірмова сорочка, чоловіча. Коло – індійська накривка на подушку, ну, а вишивка – натуральний шовк», – розповідає про свою творчу роботу пані Дарія. Із таких модних текстильних колажів художниця створила цілу виставку. До слова, зараз – працює над новою. Натхнення для неї черпала від природи –  у карантинний час. 12 робіт присвячені кожному місяцю. «Цей колаж називається “Травень”. Я намагалася передати, що мене найбільше вразило кожного карантинного місяця. Тут, наприклад, я зобразила сніг, який несподівано випав, і одночасне розквітання квітів. Уламок цієї вінтажної серветки тут зажив своїм життям. Бачите, тут з'явилися і перламутрові ґудзики, які я зірвала з різноманітних суконь, сорочок. Я дала друге життя цим тканинам», – розповідає художниця.

Увага – на деталі

Найголовніше, каже художниця, порпаючись у вживаному одязі, – звертати увагу на деталі. Наприклад – на ґудзики. «Це ювелірні. Вони наслідують ті ґудзики, які носили колись на камзолах у 18 столітті. Я їх зрізала з майже вже “померлого” жіночого жакета», – пригадує пані Дарія. Перламутрові, дерев’яні, кістяні та металеві. Задля унікальних ґудзиків жінка може придбати навіть непотрібну блузку. Але купуючи речі, художниця радить – не хапати все, і  зважати не лише на якість, а й на крій одягу. «Гарні речі відрізняє не тільки гарна якість, а й виворотна сторона. Дійсно, можна було знайти піджак Жана-Поль Готьє. Так! Хустину Ів Сена-Лорана. Так! Версаче, Живанши…», – пригадує пані Дарія. Про всі тонкощі у так званому секонд-хендівському мистецтві, пані Дарія може говорити годинами із захватом, хизуючись своїми «дорогими», втім купленими за безцінь – знахідками. «Погляньте! Хустка з натурального шовку! Тканина неймовірно коштовна. От чим можна відрізнити, що хустка з натурального шовку? Вона  обов'язково підшита вручну. Її ніколи не прострочують, її підшивають вручну навіть найкращі доми моди Франції», – ділиться секретом художниця.

 Можна і в театр

Речі із секонд-хенду Дарія Зав'ялова використовує не лише для творчості! Жінка понад 30 років, працює у Першому театрі у Львові. Речі, які на полицях вживаного одягу знаходить художниця – потім бачать глядачі на театральній сцені. Фото: Тетяна Данилова У своїй костюмерній  пані Дарія має чим похизуватися! Сотні образів для різноманітних вистав художниця шукала ретельно – відповідно до своїх ескізів, зважаючи на колористику та фактури. «Костюми пошиті з льону, бачте, але у них у всіх зроблені отакі вставки зі старого секонд-хендівського текстилю, так би мовити – бабціного. От, подивіться, як тут цікаво усе використано. О, а це моя гордість! Костюм мами. На мій погляд, це просто артоб’єкт», – пишається пошитим костюмом художниця. Окрім того, зараз колекція театру налічує понад 300 краваток, куплених у секонд-хенді.  Чимало костюмів жінка доповнила різними детальками – як от хусточками на шию або спідничками з тюлі. Тож, відтепер, коли річ із секонд-хенду хтось називає ганчіркою, художниця – не терпить, бо ж ставиться до знайденого – сакрально! А ще, каже, таке хобі – рятує світ. Бо ж  індустрія моди є другою після нафти забруднювальною галуззю. Щороку у світі виробляють 80 мільярдів предметів одягу, більшість якого після зношення викидають на сміттєзвалища. Дарина Татарчук