Річка, якої «немає». Чи побачать львів’яни Полтву

У наступному році на території трамвайного депо  на вул. Сахарова планують відкрити для огляду частину однієї із приток Полтви.  "Атракці" стане частину нового громадського простору Львова. Утім є пропозиція показати  річку, загнану під землю, в іншому місці. Про те, як Полтва перетворилася на "річку, якої немає", які перспективи її відкриття, - у "Підсумках. Наживо".

Полтва. З найчистішої річки – у каналізацію

Полтва бере свій початок на проспекті Шевченка, протікає проспектом Свободи - між театрами імені Марії Заньковецької та Оперним -  і продовжує шлях проспектом Чорновола. Ріка, яка протікала вуличками Львова, вже понад століття недосяжна для пересічних містян. У кінці XVIIII ст. Полтва була однією з найчистіших річок Львова. Німецькі мандрівники навіть розповідали, як ловили у ній рибу та купатися. Але місто розвивалось, розширювалось, виникала гостра потреба у каналізації. Поступово місцем, куди почали зливати відходи, стала саме Полтва. Тож, замість милувати око,  ріка почала виділяти неприємний запах. Урешті брудні розливи ріки, сморід та потреба в розвитку міста спонукала міську влади таки заховати Полтву під землю, зробивши з неї каналізацію. Остаточне рішення про засклепіння Полтви ухвалили у 1884 році.

Як заганяли Полтву під землю

Першою точкою, де перекрили Полтву, стала нинішня площа Міцкевича, а тоді площа Фердинанда.

«Тут із тесаного каменю викладено склепіння, причому низ і верх - із різного каміння. З чого мали, з того і будували», - розповідає дигер, дослідник міських комунікацій Андрій Риштун.

До речі, свого часу не всі сприйняли новину про засклепіння Полтви позитивно. Негативно оцінив задум львівський інженер Людвік Радванський.

«Він їздив по Європі і бачив, як роблять каналізацію по обох берегах річок. Окремий каналізаційний колектор по лівий берег, окремий - по правий. А вже потім очисні споруди, які скидають очищену воду в річку вже за межами міста», - пояснив відомий львівський екскурсовод, дослідник Львова Петро Радковець.

У 1870 році закрили 15 км річки, а перед Другою світовою війною від Полтви не залишилося і сліду. Загалом проклали 150 км каналізаційних колекторів. Притоки, які розміщувалися під землею, згодом почали перетворюватись на дороги, а навколо зводили будинки. Тому можна вважати, що Львів завдячує розташуванням вулиць саме Полтві. «Замуровані бокові притоки в річку - це те, що називають таємницею Полтви. Раніше через них  можна було потрапляти у підвали житлових будинків», - говорить дигер Андрій Риштун.

Сховок для євреїв

Під час окупації нацистами у Львові створили гетто. Там перебували усі львівські євреї. Сьогодні місце, де раніше була в’язниця, можна побачити за мостом на проспекті Чорновола. Утікаючи від смерті одна із сімей знайшла прихисток в колекторі Полтви. Голова сімейства Ігнацій Хігер разом зі спільниками прокопав хід до головного русла річки. Понад рік 16 людей жили під землею. Історики досліджували тему євреїв у Львові  не один рік. Віднайшли чимало речей побуту у такому сховку – від кісток їжі до підошви черевика та залишків посуду. Зараз дослідження в місці, де переховувались євреї, не проводять через аварійний колектор. Перебувати там небезпечно. Як і в решті колекторів. Як пояснили у «Львівводоканалі»,  більшість входів закрили  саме для безпеки мешканці. У підприємстві закликають шукачів пригод  самотужки не спускатися під землю, адже каналізаційний колектор Полтви - це не місце для розваг і не екскурсійний об'єкт. За словами речниці «Львівводоканалу» Уляни Горбатої, перекрили лише відомі і зручні входи в Полтву. Тобто такі, де можна відкрити ляду і по сходах спустися як у підвал.

Трамвайне депо чи площа Міцкевича

Щоб сучасні львів’яни таки змогли побачити Полтву у Львові вирішили відкрити для огляду невелику частину однієї з її приток – на території трамвайного депо, де зараз триває реконструкція.

«Наша ціль - накрити броньованим склом вхід до цього колектору і підсвітити, щоб люди, які гулятимуть площею змогли побачити, як протікає ця річка. Поруч буде інформація про річку», - пояснив задум головний виконавчий директор Lem Station Михайло Лемак.

Водночас Петро Радковець впевнений, це не найкраще рішення. Каже, щоб притоку Полтви було видно, потрібно спуститися сходами і лише там прокласти герметичне скло. Але чи це можливо, питання риторичне. Натомість, він пропонує інше рішення: прокласти герметичне скло на місці, де зараз підземний перехід на площі біля пам’ятника Міцкевичу.

«Цей  перехід  дивно побудований - він є тільки між площею Галицькою і паралельно виходу проспекту Шевченка на площу Міцкевича. Якщо його зробити вбік, ми опинимося в руслі річки Полтви», - каже він.

У будь-якому випадку про відновлення самої річки наразі точно не йдеться, а от змога побачити бодай її частинку вже незабаром може стати реальністю «Підсумки. Наживо» (щоп’ятниці о 19:00 на NTA)