Оскільки російською я не заговорю – вони мене просто вб'ють. Юлія Сливка в #Українською_Здолаємо

Сьогодні героїнею нового проєкту на NTA #УКРАЇНСЬКОЮ_ЗДОЛАЄМО стала Юлія Сливка, 29 років. Кандидатка філологічних наук, видавець, блогерка, авторка книжки «Чуєш, коли приїдеш додому?», нагороджена спеціальною відзнакою Book Forum Lviv 2019. Де Ви народилися і виросли? Я народилася і виросла в Краснову на Золочівщині. Це Львівська область. І українська – це моя рідна мова. Насправді українська мова є рідною для кожного українця. Просто хтось про це забув. Хтось поки що не дослідив, що його прабабуся, чи прапрабабуся спілкувалася українською, поки до неї до хати не увірвався росіянин. Буквально чи метафорично - своєю пропагандою чи репресіями, голодоморами, вбивствами. Я думаю, що зараз найкращий час повернутися до історії свого роду. Зараз найкращий час повернутися до свого дому. Що для Вас означає спілкуватися українською? Для мене українська - це мій дім. Говорити українською - означає бути вдома. Означає бути вільною людиною, а не рабом. Бо якщо до мого дому завтра прийде цей росіянин, то мені не дозволять спілкуватися українською. А оскільки російською я ніколи не заговорю - то вони мене просто вб'ють. І заговорити українською сьогодні можна просто з протесту до цього факту: так не має бути! Українська - це не просто дім фізично, територіально. Це дім метафізично, це дім мого буття. За Гайдеґґером - це дім буття. Мова - це дім. Що я маю на увазі, коли кажу буття? Говорити українською - означає бути в певній ментальності, в певній культурі, означає послуговуватись категоріями, тими категоріями мисленнєвими, які притаманні українцям. Говорити російською означає бути у ментальності росіян. Означає послуговуватися їхніми категоріями. Заговорити українською сьогодні - означає бути зі своїми, означає злитись зі своєю нацією. В одне тіло. Всеціло, воєдино. Є такі дерева декоративні, стовбур яких сплітається з багатьох різних стовбурців, і вони разом утворюють один стовбур. Мені це нагадує націю, яка говорить однією мовою, бо ці стовбурці дуже легко зрубати, якщо вони поодиноко ростуть на галявині. Але коли це дерево міцніє, дорослішає, височіє, стає крислатим і величним, то у його затишку дуже добре бути і перебувати. Там не страшна ні спека, ні гроза. Як ставитеся до тих, хто досі не перейшов на українську? Я ставлюсь до них із розумінням. З розумінням ставлюсь до тих обставин, в яких вони зростали, бо обставини не обирають, але зараз у них є вибір, якою мовою будуть спілкуватися їхні діти. І цей вибір треба зробити. Я не романтизую перехід на українську. Я думаю, що це досить складно. Спробуйте заговорити якоюсь мовою, якщо ви все життя говорили іншою. Це важко. І до них треба ставитись з емпатією, з допомогою, з готовністю допомогти. В жодному разі не демотивувати цих людей своїми зауваженнями, яких вони, можливо, не просили. Комусь мова дається краще. Хтось, я знаю історії різкого переходу в один день, і людям було легко, але так не всім. І ми маємо ставитися з повагою до цього світогляду інших перейти на українську. Бо мова - це світогляд. Мова - це не спосіб комунікації, як писали радянські підручники з мовознавства. Бо так було вигідно писати. Мова - це світогляд, і це світоглядне рішення треба поважати і в жодному разі не знецінювати. Їх треба підтримувати. Що може полегшити перехід на українську? Я думаю, що полегшує те, що вони відразу опиняються в мовному середовищі і можуть чути цю мову звідусіль. Це вже абсолютно інша ситуація, ніж вивчати іноземну мову просто з підручника. Вони потрапляють в це мовне середовище, і це мало би полегшити. А взагалі я б радила переходити на українську плавно: від зміни мови в смартфоні - до заміни бібліотеки вдома на українську літературу чи літературу українською; від офіційно ділової комунікації письмовою українською - до побутової розмовної. Це не більше, аніж російська пропаганда. Як ставитеся до тези, що «українська – мова села»? Примітизувати українську мову - це у найкращих традиціях росіянців, як каже моя чотирирічна дитина. Бо насправді українською можна покрити абсолютно всі сфери життя. Тому, коли ми прислухаємось до таких тез ми стаємо жертвою російської пропаганди, а російська пропаганда була, є і буде завжди. Мовна експансія буде завжди дуже послідовною, була послідовною і буде. Не тільки в межах території Росії, а й за її кордонами. Ми бачимо, що ця експансія дуже успішна зараз в Білорусі, наприклад, значно успішніша наразі, ніж у нас. Білоруська мова на межі вимирання, на межі знищення. Пересічні білоруси вже не розуміють білоруської, вона мертва мова вже майже. І Росія дбає про те, аби її мова була панівною і тотальною. Бачите, вони поширюють цю тезу: що мова роз'єднує українців. Насправді вони дуже добре розуміють, що мова об'єднує, бо вони самі цим послуговуються. Вони знають, що мова - це той клей, який склеїть навіть їхнє: не народ, не націю, бо я не можу так сказати, але їхнє дике стадо, і воно стане могутнім. Я сподіваюсь, що це зрозуміємо ми. Чи достатня державна політика щодо захисту української мови? Я думаю, що вона могла би бути кращою, але треба так само похвалити те, що вже є. Бо, я бачу, що діяльність мовного омбудсмена України задовільна. Є, наприклад, безкоштовні курси української мови, і не одні. Мені здається, що налічується 25 безкоштовних курсів: і від вищих навчальних закладів, і ініційовані власне мовним омбудсменом України. Тому я думаю, що тут залишається просто рішення перейти, вибір. Публічний простір відчутно змінився, але може не так, як ми з вами б хотіли. Завжди можна впроваджувати більше. Ми бачимо такий різкий зріст суспільної свідомості, національної свідомості, але… Але я маю певні питання. Чи стане Україна тотально  українськомовною державою? Мені б хотілось у це вірити, але те, що я думаю насправді... Я буду сподіватись, що якщо наші прапрабабусі говорили, наші предки говорили, то, може, так само за кілька десятків років це відбудеться. Поки що не зараз. Які ваші улюблені українські слова? Я дуже люблю прислівники українські, бо вони якісь дуже самобутні. Обабіч, обопіль, спозаранку, звідусіль, босоніж. Це чарівно. Проєкт реалізовується за підтримки Львівської ОВА