Хід ферзем від Джонсона. Що означає ідея нового європейського альянсу за участю України

У прем’єр-міністра Великої Британії визріла ідея створити новий міжнародний альянс – антиросійський за своєю суттю й альтернативний Євросоюзу. Її він уже висловив під час спілкування з президентом України Володимиру Зеленському. Сталося це 9-го квітня, коли Борис Джонсон відвідав Київ.

«Лондонський прем’єр пропонує нову систему політичних, економічних і військових цінностей, об’єднаних в альянс – альтернативу Європейському Союзу. Туди мали би ввійти країни, які не повністю довіряють Брюсселю, а також не погоджуються з реакцією Німеччини та деяких інших європейських країн щодо військової агресії Росії», – зазначили журналісти італійського видання Corriere Della Sera, які першими озвучили таку інформацію.

Що запропонував Джонсон

На нещодавньому Всесвітньому економічному форумі в Давосі його учасники дещо деталізували суть цієї ініціативи, над якою, виявляється, Джонсон працює вже більше місяця. Модель новітньої співдружності європейських країн мала би визначати Велику Британію, як її лідера, а в повноправні учасники наш друг Борис пропонує Україну, Польщу, Естонію, Латвію, Литву, а також у перспективі Туреччину. Джонсон пропонує союз держав, які чітко та твердо ставляться до свого національного суверенітету, економічно ліберальні та прагнуть рішуче протистояти військовій загрозі з боку Москви. При цьому італійські медійники переконують, що переговори з цього приводу тривають, ідея обростає новими деталями. І хоча київська влада поки що не озвучила конкретну позицію щодо британської ініціативи, але й не відкинула її, до того ж бере активну участь у обговореннях.

Хитра гра Зеленського?

Політичні експерти не виключають, що Володимир Зеленський чекає на європейський саміт 23-го червня, коли лідери 27-ми країн-членів ЄС вирішуватимуть, чи надавати Україні статус кандидата, щоб офіційно розпочати переговори про вступ до Євросоюзу. Якщо ж вони «видадуть» лише туманну заяву про наявність у Києва «європейської перспективи», то український президент може серйозніше поставитися до альтернативної пропозиції Бориса Джонсона. За іншою версією, інтерес України до альтернативи Євросоюзу мав би якраз чинити тиск на європейських лідерів перед червневим рішення. Адже, як стверджують фахівці, Лондон порівняно з ЄС, за великим рахунком, не має рівноцінних можливостей для фінансової підтримки України.

Стара ідея на новий лад

В Україні пропозицію Джонсона сприйняли позитивно, навіть дуже. Багато хто згадав, що таким чином можна реалізувати відому всім стару ідею об'єднання країн, які розташовані між Балтійським і Чорним морями. До того ж, «Кудлатий Борис» – мабуть, найпопулярніший світовий лідер в Україні серед очільників усіх країн. Його послідовна проукраїнська позиція дисонує з такою собі «розмитістю» у словах та вчинках Олафа Шольца чи Еммануеля Макрона. Недаремно ж на честь Бориса Джонсона в деяких містах України вже навіть готові вулиці називати… Тож ідея британського прем’єра пішла в нас «на ура». Ще до її озвучення радник Головнокомандувача ЗСУ Дмитро Ярош у своєму емоційному дописі у фейсбуці згадав якраз ті країни, які мали би ввійти в нову європейську співдружність:

«Побачив заяву Макрона стосовно того, що «вступ України до ЄС займе роки, а може десятиріччя…» І думаю, а треба нам ця імпотентна спілка? Адже, якби не Борис Джонсон, не послідовна британська політика протидії кацапській експансії, то ці європейці, тільки би висловили своє занепокоєння, коли орда завдала ракетних ударів і перейшла у широкомасштабний наступ… Якби не Польща, Литва, Латвія, Естонія, ми ніколи би не мали тієї підтримки у війні за Незалежність, яку маємо. Тому, думаю, не треба проситися у їхній ЄС, бо сам історичний розвиток волає про те, що Українці мають не входити кудись, а творити щось своє…»

Шпильки від «Кудлатого Бориса»

У прем’єр-міністра Великої Британії теж є власний резон. У його євроскептичних настроях сумнівів немає, оскільки він був одним із тих, хто найбільше просував розлучення з Євросоюзом, відомим, як Brexit.

«Виглядає, що своєю ініціативою Борис Джонсон ще й у притаманній собі манері наче насміхається над пихатими євроінституціями. Це шпилька в бік передусім Німеччини та Франції, а також усі[ структур із центром у Брюсселі. З іншого боку, завжди амбіційна Велика Британія знову вирішила продемонструвати своє лідерство у Європі, однак тепер вже з дещо іншим набором країн», – зазначив політичний експерт Петро Запотічний.

До речі, згадаймо і про іншу доволі свіжу ініціативу Лондона – альянс України, Великої Британії та Польщі, про нього заявляли в лютому нинішнього року, лише за тиждень до російського вторгнення. Через війну документально його так і не оформили, проте він залишається серед пріоритетів трьох країн.

Що не так зі списком

Якщо поставити окремо Велику Британію (ініціатор) і Україну (найзацікавленіший учасник), то зі списку потенційних учасників міждержавного утворення лише Польщу можна вважати країною, яка має певну недовіру до Брюсселя Наших сусідів узагалі назвали одним із ключових порушників правил Євросоюзу. Річ у тому, що проблемним став польський закон про Верховний суд, який у Євросоюзі вважають втручанням у незалежність судової системи. Це не лише заморозило західну допомогу, але й вилилося у штрафні санкції для країни. Після тривалих суперечок і юридичних кроків, здавалося, проблему вирішили. Однак в останній момент до відповідного законопроєкту місцеві депутати додали зміни, які фактично зберігають нинішню ситуацію. А головне, що всупереч вимогам Єврокомісії польський Сейм не скасував попередні рішення. А це означає збереження результатів тих кадрових чисток останніх років, за які Польщу критикували найбільше. Тож польська «тяганина» з Євросоюзом усе ще триває. Натомість усі три балтійські країни – Литва, Латвія і Естонія – є щирими єврооптимістами.

«Потенційно нове об’єднання можна обмежити лише 3-4-ма країнами. Це суттєво знижує його можливості, насамперед в економічному плані. Ефект не порівняти з тим, що відбувається на базі інтеграції з ЄС. До того ж, потенційні кандидати не мають спільного кордону з Великою Британією, що додатково зменшує позитивний ефект від цього», – зауважив Петро Запотічний.

А ще є неоднозначна Туреччина, яку начебто Борис Джонсон теж пропонує запросити до нового утворення.

«Туреччина – дуже складний гравець. З точки зору НАТО, це «офіційний хуліган». Тобто йому, зважаючи на особливі стосунки з Росією і особливий статус на Близькому Сході, дозволили трохи більше, ніж іншим союзникам НАТО», – зазначив експерт Ради зовнішньої політики «Українська Призма» Олександр Краєв.

Але Туреччина в значній мірі контролює Чорне море та чорноморські протоки.

«Це контроль над великою частиною зброї, яку поставляють в Україну саме через цю країну. Так чи інакше, але Туреччина має бути в цьому союзі, проте не факт, що у статусі повноправного члена», – зробив висновок експерт.

Британці вже пробували альтернативу

Цікаво, що це не перша спроба Великої Британії зібрати навколо себе групу країн і створити альтернативу Євросоюзу. У 1960-их роках минулого століття вона була фактичним лідером Європейської асоціації вільної торгівлі, просуваючи це об’єднання як противагу ЄС. Тоді до неї приєдналися Австрія, Данія, Португалія, Норвегія, Фінляндія, Швеція та Швейцарія. Однак 1973-го року Велика Британія несподівано для партнерів і однодумців розвернула свій курс сама зробила вибір на користь Євросоюзу. Почухавши потилиці, за нею таким же шляхом пішли Данія, Португалія, Фінляндія, Австрія та Швеція. Після цього Європейська асоціація вільної торгівлі стала фактично майданчиком для взаємодії з ЄС для тих західноєвропейських країн, які не планують вступати туди (Швейцарія, Ліхтенштейн, Норвегія, Ісландія – водночас всі вони є членами Шенгенської зони та єдиного ринку). Щоправда, зараз, за свідченнями експертів, ситуація зовсім інша. Поєднує лише те, що саме Велика Британія, як і тоді, прагне бути лідером у новому міждержавному утворенні. Тепер же геополітичні реалії змінилися, а з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну багато хто прогнозує тотальний злам світової політичної системи. За таких обставин складно прогнозувати, які об’єднання країн матимуть більший вплив і що визначатиме подальшу долю світу. Залишається вірити, що цивілізаційні процеси невідворотні, і теперішня війна назавжди зруйнує можливість затягнути планету в морок… Віталій Павлишин