Були мільйонерами, але зараз живемо краще. Українська молодь у розрізі 30-ти років Незалежності

За 30 років Незалежності України молодь, яка зустрічала її та навіть виборювала, виросла, навіть постаріла, на заміну прийшли інші покоління. На прохання порівняти їх один із потенційних коментаторів NTA емоційно відмовився: «Та всім відрізняються. Інтересами, способом життя… Зараз покоління інтернету і ґаджетів. Про всі ці трансформації, що відбулися за 30 років, книгу на багато томів можна писати, тут короткими коментарями не обійдешся…» Та все ж ми спробували дослідити, як змінювалася молодь упродовж десятиліть.

Так виглядає молодь сьогодні

«Коли у 90-ті роки ми розпочинали досліджувати суспільство, можна було казати так: молодь і всі решта. Молодь до 30-ти років як соціальна група істотно відрізнялася: вони були вже «нерадянськими». У 2000 роках це вже стало покоління до 40 років – ця молодь подорослішала, з’явилася нова, і вони теж відрізнялися, але не так радикально. Зараз, коли ми дивимося на якісні відмінності – можна сказати «старші і всі решта». В опитуваннях молодь виділяється кількісно, але не якісно. Вона має свою специфіку, але не відрізняється радикально як носій якихось особливих цінностей», – торік зазначала покійна нині соціологиня Ірина Бекешкіна. Свіжі дослідження малюють такий портрет сучасної молодої людини. Понад половина (52%) називає себе активними в усіх проявах життя: політичному, громадському, культурному, спортивному. За результатами національного опитування молоді від Центру аналізу та соціологічних досліджень (CISR) Міжнародного республіканського інституту (МРІ), 83% навіть тих, кому зараз 10-15-ти років планують у майбутньому голосувати на виборах. А серед тих, хто міг голосувати у 2019-2020-му роках, 74% йшли на дільниці на президентських виборах, 53% – на парламентських, а 52% – на місцевих виборах. 52% молоді віком 13-15 років і 32% молоді віком 16-35 років вважають себе активними членами своїх громад. Найчастіше це проявляється шляхом участі у розвитку публічних просторів, відвідування культурних та спортивних заходів. Також 35% молоді підтримували електронні петиції, 25% – стежили за діяльністю посадовців, а 17% – займались волонтерською діяльністю для соціальної та політичної справи. Водночас, найбільший вплив на формування думки молоді мають батьки, друзі та партнери. А ось вплив лідерів суспільної думки та політиків дуже незначний. Більша частина молодих людей вибирає професії задля реалізація своїх інтересів і здібностей, заробітна плата – не на першому місці.  За результатами соціологічного моніторингу Інституту соціології НАН України, цінність сім’ї чи сімейного способу життя є домінантною серед молоді. Майже 83% респондентів найбільше прагнуть у своєму житті досягти сімейного щастя. При цьому на першому місці серед речей, особливо значущих для молодих людей, є сім’я та родичі (85%). Лише 5% молодих людей вважали створення сім’ї непотрібним. Найпопулярнішою соціальною мережею для молоді є Instagram – 82% серед молоді віком 13-15 років, 64% – 16-35 років. Друге місце посідає Facebook – 61%, але тільки серед молоді віком 16-35 років. Популярними є також месенджери Viber та Telegram. А от платформа TikTok здобуває популярність – 32% – серед молоді віком 10-15 років. Але цифри цифрами, а ось що розповідають експерти про зміни, які трапилися за крайні 30 років, які є свідками усіх трансформацій у країні. 

Стипендія у мільйон

, – наголосив у коментарі NTA економіст Віктор Гальчинський. І пригадав «буремні дев’яності»: у них тодішнє покоління входило ще з радянськими рублями, 1992-го з’явилися картки споживача з купонами, через рік повністю перейшли на купони. Лише 1996-го запровадили гривню. «У ті часи ми всі відчували себе мільйонерами, – жартує Віктор Гальчинський. – Стипендію в університеті мали мільйон. А я, наприклад, отримавши першу роботу 1994-го року, мав зарплату 2,5 мільйона. Вагома цифра, правда ж?» Інша справа, що на ці мільйони дуже мало можна було купити. Зараз купівельна спроможність молодих людей є значно вищою. Також проблемою було те, що навіть при наявності грошей вибір товарів і послуг був дуже обмежений. Бракувало магазинів, кав’ярень, молодіжних закладів, крамниць. . «Тоді було складніше. Очевидно, що бідності було більше, зараз її значно менше, навіть у наших реаліях. Те, що ми зараз вважаємо кризою, чи, скажімо, сучасна молодь називає складною економічною ситуацією, порівняно з тим, що ми перенесли на початку 90-их, – дрібниця. Але однозначно треба рухатися вперед і прагнути до найкращих економічних зразків у світі. Назад оглядатися не варто. Хіба що просто згадувати молоді роки – було цікаво, попри все», – підсумував Віктор Гальчинський. Факт Студенти денної форми навчання вищих навчальних закладів, учні в академіях, університетах та інститутах за спеціалізацією бакалавр, магістр і аспірант щомісяця отримують 1 300 гривень. Особам, які отримують підвищену стипендію, в 2021 році передбачено нарахування – 1 600 гривень.

Кожне покоління має свою революцію

Революція на граніті 1990-го, Помаранчева революція 2004-го, Майдан 2013-2014-го – вагомі віхи боротьби українців за свою справжність. І в усіх цих подіях дуже активну участь брала молодь. «У мене складається враження, що все воно рухається по спіралі, і така повторюваність подій ще триватиме», – наголосив у коментарі NTA колишній активіст «Студентського братства» зі Львова Юрій Трудель. Студентом він був учасником подій у Києві 1990-го року, потім долучився до «помаранчевих» протестів. А після так званого «реваншу Януковича» виїхав у США, де зараз живе, працює та уважно стежить за подіями в Україні. «Можливо, це пов’язано з віком, але для мене вирішальною стала саме Революція на граніті. Тоді молодь показала, що може бути самоорганізованою. Від «А» до «Я» продумали, проводили, керували акцією самостійно. Це вже потім професійні політики вивчили, як можна керувати такими процесами, як молодіжні протестні хвилі спрямовувати у потрібне їм русло. 1990-го ж ми були наївними, максималістами, але, мабуть, більше щирими та безпосередніми у своїх вимогах», – каже Юрій. Однак, на думку Труделя, все в цьому плані в Україні рухається правильно. Дуже добре, що різні покоління молоді щоразу активно беруть участь у важливих для країни процесах. З кожним разом українство в нашій країні отримує нову перемогу. Щоправда, на жаль, не обходиться без жертв, але таким чином, у постійній боротьбі, Україна самостверджується в очах усього світу. «Порівнюю ситуацію з того періоду, як я вперше приїхав в другій половині 2000-их у США, і нинішню: сприйняття американців – і в медіа, і серед пересічних громадян – щоразу стає іншим. Нас усе менше ототожнюють із сусідньою Росією. Так, вказують на помилки, різні скандальні моменти, пов’язані з нашою владою, але визнають унікальність і окремішність, не вважають частиною чогось, а самодостатнім державним утворенням. І це важливо», – підсумував Юрій Трудель. Факт За результатами соціологічного дослідження «Молодь України-2015», проведеного компанією GfK Ukraine, у 2014 кожна друга молода людина (54%) брала участь бодай в одному виді суспільної діяльності . Найчастіше молоді люди були учасниками громадських ініціатив, спрямованих на підтримку армії - 36%.

Від Павла Зіброва до «Даха Брахи»

Молодь і музика – майже як одне ціле. І смакові вподобання молодих людей змінювалися і становилися залежно від процесів в українському шоу-бізнесі. А як каже продюсер і відомий радіоведучий розповів Андрій Великий, «музика змінювалася хвилями» Багато хто вважає, що сучасна українська музика почалася із «Червоної рути» у 1989 році. Фестиваль дав дорогу в життя багатьом виконавцям: «Брати Гадюкіни», Ірина Білик, інші. Нового поштовху музиці дав також перший телевізійний український хіт-парад «Територія А», започаткований 1995-го року. Саме цей проєкт 26 років тому зробив кумирами свого покоління Юрка Юрченка, «Скрябіна», Віктора Павліка, Олю Юнакову, гуртів «Фантом-2» та «Ван-Гог». «Це була програма, яку дехто вважав не найвищої якості, але вона була монополістом і дуже серйозним рушієм шоу-бізнесу. Тоді вперше побачили, що на україномовній музиці можна заробляти серйозні гроші. Виконавці збирали стадіони», – говорить Андрій Великий. Згодом, за його словами, з’явився інший монополіст – канал М1. А ще фестиваль «Таврійські ігри». Саме цей період вважають занепадом української музики, коли на перший план вийшов російськомовний контент. «Розпочався інший період української музики. Багато переваги віддавали як російськомовному контенту, так і контенту виробництва в Росії. Тоді співали всі російською. Ще 10 років тому радіочарти, Shazam, ITunes, складалися на 50-70% з російськомовної музики. Цю музику і слухала тодішня молодь», - пригадує радіоведучий і додає: переломний період і для української пісні, і для того, що тепер слухає молодь, став 2014 рік. «Свідомість різко змінилась, розвалилася стіна російського шоу-бізнесу. Минуло 10 років, і зараз російськомовного контенту близько 0.5%. Це просто разюча різниця», - коментує він. Наголошує, попри те, що зараз і далі чимало тимчасової неякісної музики, водночас є «багато класної музики, яка зараз має великий попит». Головними знаковими подіями для української музики була перемога Руслани у 2004 році і Джамали у 2016-му. «Українська музика мала ось такі хвилі. Телебачення і радіо вводили певні межі. Тепер є інтернет, як альтернатива. Там вже можна робити все, що завгодно Ми фактично пішли від Павла Зіброва, Іво Бобула, Оксани Білозір і прийшли до Онуки, Івана Наві, «Дахи Брахи», - резюмує Андрій Великий. Проректор Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського, професор Михайло Мимрик розповів, що різні етапи розвитку мала і академічна музика в Україні. За його словами, з 90-х до 2000-х років в Україні був застій музичного життя, професійні музиканти втрачали роботу, покидали нашу країну. «Союз розколовся, і розпочалася агонія в музичному плані. Наступні 10-15 років музична еліта України втратила багато, а Європа й Америка пішли дуже далеко. Це для нашої країни був застій», – розповів він. Утім, молодь активно розпочала прогресувати в академічній музиці з 2000-х років, коли відкрилися кордони. Молоді музиканти бачили, як розвивається музика в світі, як розвивається Америка, Англія, Європа, Японія. А найактивнішою молодь, на думку Михайла Мимрила, є саме сьогодні. «Багато створено міжнародних конкурсів, фестивалів. І ми беремо активну у них участь. Сьогодні наша молодь легше сприймає все, ніж раніше, тому що на зламі Союзу і незалежної України відчувалась скутість, не було таких можливостей. Молодь зараз настільки відкрита і легка. Сприймає все вільно і переносить це через інструмент, через голос», – додав проректор національної музичної академії. Факт Поп-музиці перевагу в Україні віддають 26%, класику слухають 25%. Трохи менше поціновувачів  народної музики -- 21%, шансону -- 18%. 14% найчастіше слухають рок, 12% -- танцювальну музику, 8% - клубну, ще 7% - джаз.

Модний авангард і сучасна прагматика

Ідеологія радянської системи мала на меті знищити естетичне бажання індивідуальності виділятися, як в моді, так і в політиці, вважає українська дизайнерка Анастасія Василик. «Наше суспільство 90-х років – це як пташка фенікс, яка з попелища намагається відродитися. Мода завжди пов’язана з політичним умовами, соціальними, культурними, психологічними. Після розпаду СРСР пішла дуже потужна хвиля відродження, яка вплинула на смаки в моді», – зауважила дизайнерка одягу. За словами Анастасії Василик, з модою у 90-х роках було дуже сумно, магазини були порожні. Кожна жінка намагалася щось в'язати, вишивати, створювати сучасні блузи з елементами етно. Люди «хапалися» за свої культурні джерела – український костюм, традиції, гаївки, вертеп, розповідає Анастасія Василик. З 1986 року популярності набуває етно-стиль, проте у 2000-х роках спостерігаємо уже спад в цьому напрямку. Тоді ж з’явилися такі дизайнерки, як Роксолана Богуцька, Оксана Караванська. У період 2000-х років з’явився стиль «от кутюр» або «висока мода». Молодь намагалася одягатись сміливо, нестандартно. З’явився художній, класичний стиль: речі з екотканин, принти з птахами, трикотажні костюми. «У цей час дуже популярним стає стиль «от кутюр», авангардність. Це бажання виділитися. Вже не є дивним таке явище, коли жінка намагається вбиратися нестандартно, яскраво, поєднувати різні непоєднувані кольори і силуети. Ця сміливість починає набувати навіть такого панк-стилю в моді, коли ти експериментуєш», - розповідає Анастасія Василик. Анастасія Василик зауважила, що така строкатість у моді проявлялася і в 2003-2005 роках. «А ще є постійно такий флешбек на років 40 назад. Наприклад, зараз у тренді – мода 80-х. Це яскраві кольори, хіпівські принти. Знаємо, що концепція хіпі – це людина природи, діти квітів, покоління «Бітлз». Зараз це модно, оскільки повернулися квіткові принти, довгі, вільні сукні. Також трендом серед молоді зараз і стиль диско або мода 80-90-х років: колір фуксія та яскраво-зелений колір, масивні плечі», –  розповідає Василик. На думку львівської дизайнерки, сучасне покоління має більш прагматичний підхід до моди, оскільки молодь любить, аби було зручно і стильно. «Двадцять років тому ми не мали можливості онлайн-покупок Інтернет, чи за кордоном. У нас був імпорт. У когось тітка в Канаді, у когось дядько в Америці. Ми використовували те, що було. Тоді ми мріяли про джинси, а зараз молодь не мріє про них, бо все є доступне. Колись ми ці речі берегли і старалися додати власного креативу. Зараз є тенденція до масового споживання моди», - пояснила дизайнер.

Тітушко теж із молоді

Усі трансформації, які пройшло українське суспільство, пережив і спорт. «Найважчим за ці 30 років став перехід зі старої централізованої радянської системи до так званого «капіталістичної» системи, коли ти вже не завжди отримуєш гроші згори, а вимушений крутитися, – вважає спортивний журналіст Святослав Василик. – Подекуди він досі ще не відбувся, і деякі федерації, як і раніше, пробують у будь-яких ситуаціях «висмоктувати» кошти з держави». Проте, на думку медійника, там де це вдалося, є відповідні результати. Насамперед трансформація зачепила низові рівні спортивного господарства – дитячо-юнацькі школи та клуби. Багато з них вижили за рахунок ентузіазму батьків, які ніколи не шкодували грошей для своїх чад. Протриматися на плаву допомогла і так звана плинність поколінь. Люди, які все життя займалися спортом іще з радянських часів, намагалися продовжити себе і свою справу у власних дітях або просто здібних вихованцях. «У 90-ті спорт і кримінал ішли нога в ногу. Пам’ятаєте, скільки рекетирів тоді вийшло саме зі спортивних залів? Така тенденція аж ніяк не зникла, хоча суттєво зменшилася. Той же знаменитий Вадим Тітушко – зі спортсменів», – додав Святослав Василик у коментарі NTA. У той же час зараз відчувається популярність фізкультури і спорту серед молоді ще й у тому плані, що люди свідомо віддають перевагу здоровому способу життя, бігають, ходять у зали і таке інше. Порівняно з 90-ми в молодих українців пріоритети ближчі до європейських. І це дає надію, що наша нація буде здоровою. Факт 35% молоді до 24 років узагалі не займаються спортом. Навіть ранковою зарядкою.

Втримати молодь в Україні

Максимальна міграційна активність молоді припала на 2002-2007 роки, а пік – на 2004-ий рік (944,3 тисячі осіб). Розпочинаючи з 2013-го року, міграційний оборот молодого населення України різко скоротився і 2015-го року досягнув свого мінімуму (593,9 тис. осіб).  У той же час підраховано, що найчастіше Україну покидають молоді особи до 39-ти років. 47,8% з них мають професійну освіту. 28,4% встигли здобути в Україні вищу освіту. Згідно з опитуванням аналітичного центру «Gremi Personal», головними причинами виїзду українських заробітчан за кордон є відсутність роботи (70,9%) і нестабільна економічна ситуація (49%). Сьогодні понад половину молоді віком 10-15-ти років розглядають можливість змінити місце проживання, а серед молоді віком 16-35 років цей показник становить 40%. При цьому тимчасово проживати за кордоном бажають 39%. «Різниця між сприйняттям світу тоді, в 90-ті, і тепер – колосальна, – наголосив у коментарі NTA Віктор Гальчинський. – Ми повноцінно стали частиною вільного світу, тоді ж, одразу після розвалу СРСР, все виглядало трохи гнітюче». Віктор пригадав, як двічі побував у декількох країнах західного світу – 1992-го  та 1994-го. Тоді життя в сусідів нагадувало те, що є в нас зараз. Натомість тоді в Україні картина виглядала непривабливою. «Приїжджаючи після певного періоду перебування за кордоном, удома ти проходив такий собі період соціальної адаптації, тобто впродовж певного часу не міг звикнути, потрапляв наче в інший світ. На теперішній момент ситуація кардинально змінилася. І це приємна тенденція», – підсумував Віктор Гальчинський.

Валерія Рабінович, Віталій Павлишин