Боротьба, втома і злість Зеленського: TIME опублікувало дискусійну статтю про Україну

Видання  TIME опублікувало матеріал, в якому його автор Саймон Шустер стверджує, що громадська підтримка допомоги Україні в США занепадає вже кілька місяців, і останній візит Зеленського не приніс очікуваних результатів з її відновлення. Стаття, де багато йдеться про втрати інтересу світу до України, проблеми на фронті, корупцію та внутрішні розбіжності, вже викликали обговорення і дискусії. Що це - просування наративів Кремля у захіних медіа чи нинішні реалії? Публікуємо повний переклад матеріалу: "Внутрішня боротьба Володимира Зеленського за збереження України в боротьбі".  Стає тільки важче. За двадцять місяців війни приблизно п’ята частина території України залишається під російською окупацією . Десятки тисяч солдатів і цивільних були вбиті, і Зеленський відчуває під час своїх поїздок, що глобальний інтерес до війни впав. Як і рівень міжнародної підтримки.  «Найстрашніше, що частина світу звикла до війни в Україні», — каже він. «Втома від війни накочується хвилею. Ви бачите це в Сполучених Штатах, в Європі. І ми бачимо, що щойно вони починають трохи втомлюватися, то все стає для них схожим на шоу: «Я не можу дивитися цей повтор в 10-й раз».

Суспільна підтримка допомоги Україні в США вже кілька місяців падає, і візит Зеленського не допоміг її пожвавити. Близько 41% американців хочуть, щоб Конгрес надав Києву більше зброї , порівняно з 65% у червні, коли Україна почала великий контрнаступ - опитування Reuters, яке провели незабаром після від'їзду Зеленського. Цей наступ тривав повільним і з величезними втратами, через що Зеленському все важче переконувати партнерів, що перемога не за горами. З початком війни в Ізраїлі навіть утримати увагу світу на Україні - серйозна проблема.

Звичайний блиск оптимізму, почуття гумору, схильність оживляти зустріч у бойовій кімнаті трохи жартами чи непристойним жартом — нічого з цього у Зеленського не збереглося до другого року повної війни. «Тепер він заходить, отримує оновлення, віддає накази та виходить», — каже один із давніх членів його команди. Інший розповів, що найбільше Зеленський почувається зрадженим своїми західними союзниками. Вони залишили його без засобів, щоб виграти війну, є лише засоби, щоб пережити її.

Деякі з його помічників кажуть, що впертість Зеленського зашкодила зусиллям команди розробити нову стратегію, нові меседжі. Поки вони обговорювали майбутнє війни, одне питання залишалося табу: можливість домовитися про мирну угоду з росіянами. Судячи з останніх опитувань, більшість українців відмовилися б від такого кроку, особливо це передбачає втрату будь-якої окупованої території.

Поки що він має намір виграти війну на українських умовах і змінює тактику, щоб досягти цього. Усвідомлюючи, що потік західної зброї з часом може вичерпатися, українці нарощували виробництво безпілотників і ракет, які використовували для нападу на російські шляхи постачання, командні центри та склади боєприпасів далеко за лінією ворога. Росіяни відповіли новими бомбардуваннями мирних жителів, ракетними ударами по інфраструктурі, яка потрібна Україні для опалення будинків і утримання світла взимку.

Зеленський називає це війною свободи, і побоюється, що якщо росіян не зупинити в Україні, бойові дії поширяться за її межі. «Я довго жив із цим страхом», — каже він. «Третя світова війна може початися в Україні, продовжитися в Ізраїлі, звідти перейти в Азію, а потім вибухнути десь ще». Це було його послання у Вашингтоні: допоможіть Україні зупинити війну, поки вона не поширилася, і поки не стало надто пізно. Він хвилюється, що його аудиторія перестала звертати увагу. 

Наприкінці минулого року, під час попереднього візиту до Вашингтона, Зеленського зустріли як героя. За кілька днів до Різдва Білий дім відправив літак ВПС США забрати його в східну Польщу та в супроводі літака-розвідника НАТО та винищувача F-15 Eagle доставити на об’єднану базу Ендрюс за межами столиці США. Того вечора Зеленський виступив перед спільним засіданням Конгресу , щоб оголосити, що Україна перемогла Росію «в битві за розуми світу».

Спостерігаючи за його промовою з балкона, я нарахував 13 овацій, перш ніж перестав стежити. Один сенатор сказав мені, що не пам’ятає жодного разу за три десятиліття на Капітолійському пагорбі, щоб іноземного лідера зустріли з таким захопленням.

Цього разу атмосфера змінилася. Допомога Україні стала каменем спотикання в дискусії про бюджет. Один із зовнішньополітичних радників Зеленського закликав його скасувати поїздку у вересні, попереджаючи, що атмосфера надто напружена. Лідери Конгресу відмовилися дозволити Зеленському виступити з публічною промовою на Капітолійському пагорбі. Його помічники намагалися організувати для нього особисту появу на Fox News та інтерв’ю з Опрою Вінфрі. Не вдалося. 

Натомість вранці 21 вересня Зеленський приватно зустрівся з тодішнім спікером Палати представників Кевіном Маккарті, перш ніж вирушити відправитися до Старої зали Сенату, де законодавці обговорили його за зачиненими дверима. Більшість звичних критиків Зеленського на засіданні мовчали; Сенатор Тед Круз запізнився більше ніж на 20 хвилин. Демократи, зі свого боку, хотіли зрозуміти, куди йде війна і наскільки Україні потрібна підтримка США. «Мене прямо запитали: якщо ми не надамо тобі допомогу, що буде?» – нагадує Зеленський. «Що станеться, ми програємо».

Коли Зеленський повернувся до Києва, його помічники кинулися готуватися до другої зими вторгнення. Троє високопоставлених чиновників, відповідальних за вирішення енергетичної проблеми, сказали мені, що відключення електроенергії цієї зими, ймовірно, будуть більш серйозними, і реакція громадськості в Україні не буде такою поблажливою. «Минулого року люди звинувачували росіян», — каже один із них. «Цього разу вони звинуватять нас у тому, що ми недостатньо підготувалися».

Холод також ускладнить наступ військових, заблокувавши лінію фронту принаймні до весни. Але Зеленський відмовився з цим погодитися. «Заморозити війну для мене означає її програш», – каже він. 

Перед початком зими його помічники попереджали мене, що очікують серйозних змін у військовій стратегії та серйозних змін у команді президента. Вони сказали , що принаймні одного міністра потрібно буде звільнити разом із старшим генералом, відповідальним за контрнаступ , щоб забезпечити відповідальність за повільний прогрес України на фронті.

«Ми не рухаємося вперед», — каже один із близьких помічників Зеленського. Деякі командири на передовій, продовжує він, почали відмовлятися від наказів про наступ, навіть якщо вони надходять безпосередньо з офісу президента. «Вони просто хочуть сидіти в окопах і тримати лінію», — каже він. «Але ми не можемо виграти війну таким чином».

У деяких родах військ дефіцит особового складу став ще страшнішим, ніж дефіцит зброї та боєприпасів. Один із близьких помічників Зеленського сказав мені, що навіть якщо США та їхні союзники нададуть всю зброю, яку вони обіцяли, «у нас не буде людей, щоб її використати». 

Від початку вторгнення Україна відмовлялася оприлюднювати офіційні дані про загиблих і поранених. Але за оцінками США та Європи, кількість жертв давно перевищила 100 000 з обох сторін війни. Це настільки сильно понищило лави українських збройних сил, що призовні комісії були змушені призвати дедалі старшого особового складу, піднявши середній вік солдата в Україні приблизно до 43 років. «Вони вже дорослі чоловіки, і вони спочатку не такі вже й здорові», — каже наближений Зеленського. «Це Україна. Не Скандинавія».

Зараз набір значно зменшився. У міру того, як у країні активізувався призов на військову службу, у соціальних мережах поширюються історії про призовників, які витягують чоловіків із поїздів і автобусів і відправляють їх на фронт. Ті, у кого є кошти, іноді дають хабарі, щоб звільнитися зі служби, часто сплачуючи за медичне звільнення. Подібні корупційні епізоди в системі призову до кінця літа набули такого розмаху, що 11 серпня Зеленський звільнив начальників призовних пунктів у всіх регіонах країни. 

Це рішення мало продемонструвати його відданість боротьбі з хабарництвом. Але цей крок мав зворотний результат, за словами старшого військового офіцера, оскільки набір майже припинився без керівництва. Звільнених чиновників також виявилося важко замінити, частково через те, що репутація призовних служб була заплямована. «Хто хоче цю роботу?» — питає офіцер. «Це все одно, що поставити собі на спину табличку з написом: корумпований». 

Щоб усунути занепокоєння американців, Зеленський пішов на кілька рішучих кроків. На початку вересня він звільнив міністра оборони Олексія Резнікова. Два радники президента сказали мені, що він особисто не був причетний до хабарництва. «Але він не зміг підтримувати порядок у своєму міністерстві».

Коли новини про ці скандали поширювалися, президент дав суворий наказ своїм співробітникам уникати найменшого прояву збагачення. «Не купуйте нічого. Не беріть жодної відпустки. Просто сидіть за своїм столом, мовчіть і працюйте», – характеризує ці директиви один із співробітників. Деякі чиновники середньої ланки в адміністрації скаржилися мені на бюрократичний параліч і низький моральний стан, оскільки контроль за їхньою роботою посилився. 

Серед усього тиску, спрямованого на викорінення корупції, я припускав, мабуть, наївно, що чиновники в Україні двічі подумають, перш ніж брати хабара чи присмалювати державні кошти. Але коли я сказав про це головному раднику президента на початку жовтня, він попросив мене вимкнути аудіозапис, щоб він міг говорити вільніше. «Саймоне, ти помиляєшся», — каже він. «Люди крадуть, наче завтра не буде». 

Навіть звільнення міністра оборони не змусило чиновників «відчути жодного страху», додає він, оскільки чистка надто довго втілювалася. У лютому президента попередили про те, що в міністерстві поширилася корупція, але він не хотів більше шести місяців, даючи своїм союзникам кілька шансів тихо вирішити проблеми або пояснити їх. На той час, коли він діяв напередодні візиту до США, «було вже надто пізно», — каже інший старший радник президента. Західні союзники України вже тоді знали про скандал. Солдати на фронті почали відпускати непристойні жарти про «яйця Резнікова», нову метафору корупції. «Репутаційної шкоди було завдано», – каже радник. 

Та деякі звинувачення було важко спростувати. У серпні українське видання Bihus.info опублікувало кричущий матеріал про головного радника Зеленського з питань економічної та енергетичної політики Ростислава Шурму. Звіт показав, що Шурма, екскерівник енергетичної галузі, має брата, який є співвласником двох компаній сонячної енергетики з електростанціями на півдні України. Навіть після того, як росіяни окупували цю частину країни, відрізавши її від української енергомережі, компанії продовжували отримувати державні платежі за вироблену електроенергію.

НАБУ відреагувало на публікацію, відкривши провадження щодо розтрат Шурми та його брата. Але Зеленський не відсторонив свого радника. Натомість наприкінці вересня Шурма приєднався до президентської делегації у Вашингтоні.

Незабаром після його повернення до Києва я відвідав Шурму в його кабінеті на другому поверсі президентської адміністрації. Атмосфера всередині комплексу змінилася за 11 місяців після мого останнього візиту. З багатьох вікон зняли мішки з піском, оскільки до Києва прибули нові системи протиповітряної оборони. Зокрема американські ракети Patriot, що зменшило ризик ракетного обстрілу офісу Зеленського. Коридори залишалися темними, але солдати більше не патрулювали їх з автоматами, їхні спальники та інше спорядження було прибрано. Деякі помічники Президента, зокрема Шурма, повернулися до цивільного одягу замість військового.

Коли ми сіли в його кабінеті, Шурма сказав мені, що звинувачення проти нього є частиною політичної атаки, яку оплачує один із внутрішніх ворогів Зеленського. Здається, його не хвилювало те, що його брат є головним гравцем у галузі, якою керує Шурма. Навпаки, він витратив майже пів години, намагаючись переконати мене в золотій лихоманці, яку чекає відновлювана енергетика після війни.

Через кілька хвилин телефон Шурми засвітився терміновим повідомленням, через що він був змушений скоротити наше інтерв'ю. Президент викликав своїх старших помічників на нараду в своєму кабінеті. У понеділок вранці для їх команди було нормально проводити стратегічну сесію, щоб спланувати тиждень. Але цей було інше. Палестинські терористи вбили багато сотень мирних жителів на півдні Ізраїлю, що спонукало ізраїльський уряд запровадити блокаду сектора Газа та оголосити війну ХАМАС.  Зеленський і його помічники намагалися зрозуміти, що означатиме ця трагедія. 

Із перших днів російського вторгнення головним пріоритетом Зеленського і, мабуть, його головним внеском у захист нації було утримання уваги на Україні та згуртування демократичного світу для її перемоги. Обидва завдання стануть набагато складнішими з початком війни в Ізраїлі. Центр уваги союзників України в США та Європі та світових ЗМІ швидко перемістився на сектор Газа .

Через кілька днів президент Байден спробував вийти з глухого кута, який побачив Зеленський на Капітолійському пагорбі. Замість того, щоб попросити Конгрес проголосувати за інший окремий пакет допомоги Україні, Байден об’єднав його з іншими пріоритетами, зокрема підтримкою Ізраїлю та безпеки на кордоні між США та Мексикою. Пакет коштуватиме 105 мільярдів доларів, з них 61 мільярд для України. «Це розумна інвестиція, — сказав Байден, — яка принесе дивіденди американській безпеці протягом багатьох поколінь».

Але це також було визнанням того, що сама по собі допомога Україні більше не має великих шансів у Вашингтоні. Коли я запитав про це Зеленського, він визнав, що опозиція Республіканської партії, схоже, зв’язала руки Байдена. За його словами, Білий дім залишається відданим допомозі Україні. Але суперечки про спільні цінності більше не впливають на американських політиків чи людей, які їх обирають. «Політика така», — каже він мені зі втомленою посмішкою. «Вони зважують власні інтереси». 

Але зіткнувшись з альтернативою заморозити війну або програти її, Зеленський не бачить іншого виходу, окрім як продовжувати її і взимку. «Я не думаю, що Україна може дозволити собі втомитися від війни», – каже він. «Навіть якщо хтось втомлюється всередині, багато з нас не визнають цього». Президент найменше.