Бомби-ракети. Скільки ще триватиме самодемілітаризація Росії

Російська армія не зменшує темпів використання ракет проти України. Більшою чи меншою мірою це відчувають усі регіони нашої країни. На початку війни експерти-оптимісти стверджували, що надовго потужностей Росії не вистачить, однак зараз таких передбачень значно менше. З усього видно, що кровожерливий сусід упродовж тривалого часу цілеспрямовано готувався до цього вторгнення. Інша справа – далеко не все вийшло, як планували у Кремлі. Українці продемонстрували потужний опір і дали таку відсіч, на яку не сподівалися кваліфіковані світові фахівці воєнного мистецтва. Тому і бісяться «за порєбріком», натякаючи на можливе використання ядерної зброї, як вагомого аргументу у війні.

Що з ракетним потенціалом Росії

До останнього дня війни

«Жодних ілюзій – ракетні удари будуть до останнього дня війни. Тож безпечних місць у нашій країні зараз не існує», – заявив сьогодні у прямому ефірі телемарафону «Єдині новини» радник голови Офісу президента Олексій Арестович.

За його словами, в Росії ще дуже багато озброєнь. Вороги в основному б’ють ракетами повітряного базування, які, зокрема, Україна передала їм за результатами будапештського меморандуму – і в цьому полягає гірка іронія.

«Таких ракет ще сотні. А зважаючи, що в одному ракетному залпі 5-10 ракет, можна порахувати, скільки в них іще залишилося. Звісно, частину вони залишать на «страшну» війну з НАТО, якою вони там десь собі марять. Але ще щонайменше місяць вони мають можливість інтенсивно бомбити. І в цьому ми маємо позбавити себе ілюзій», – наголосив Арестович.

За підрахунками Пентагону станом на кінець березня, російська армія запустила більше 1,2 тисячі ракет по цілях в Україні. Про це ABC News розповів представник Міністерства оборони США. При цьому американські експерти вважають, що переважну більшість ракет класу «земля-повітря» та крилатих ракет ще не використано. Серед іншого російські збройні сили використовують крилаті ракети із запуском у повітрі, але у них все ще було на той момент «більше 50-ти відсотків того, що вони зібрали для вторгнення».

«У них все ще є значна кількість крилатих ракет наземного запуску, балістичні ракети малої дальності та балістичні ракети середньої дальності», – сказали в Пентагоні.

Санкції роблять своє

Дані про хоча би приблизну кількість озброєнь, які може використати Кремль, суттєво відрізняються у різних джерелах. Фактом залишається те, що в Росії залишається все менше можливостей для накопичення ракет. І кожна наша локальна перемога призводить до послаблення окупантів.

«Після того, як ракетний крейсер «Москва» з 16-ма крилатими ракетами вивели з ладу, сумарний залп крилатих ракет кораблів Чорноморського флоту Російської Федерації, що перебувають наразі в Чорному морі, зменшився з 72-ох до 56-ти», – зазначив на своїй сторінці у фейсбуці головний редактор Black Sea News Андрій Клименко.

Таку думку розширив у відеозвернення і президент України Володимир Зеленський, який наголосив, що російським загарбникам буде вкрай складно відновити ракетний запас в умовах навіть уже чинних санкцій. За його словами, без імпорту росіяни не можуть навіть цього. А коли закриють ще й усі лазівки, які використовують для обходу санкцій, та коли запровадять іще жорсткіші санкційні обмеження, то відновлення ракетного потенціалу Росії стане взагалі нереалістичним.

«Тобто російські ракетні удари призводять лише до одного – ракетної самодемілітаризації. Схожий процес відбувається і з іншими російськими озброєннями. Виробляти нову артилерію, літаки, нові гвинтокрили, крейсери в умовах санкцій – непідйомне завданням для Росії», – зазначив Зеленський.

Ядерний шантаж

«Ефект бумерангу»

Тим часом Росія пішла в наступ на сході та півдні України. Оглядачі назвали це початком другої фази війни. На відміну від лютневих невтішних для України прогнозів, які, однак, не справдилися, цього разу світові експерти скептичніше оцінюють можливості Кремля. Щоправда, при цьому не виключають локальних російських успіхів на окремих напрямках. Мабуть, усвідомлюючи марність більшості своїх спроб, Росія все частіше вдається до так званих «ядерних натяків».

«Я впевнений, що зараз дуже важливий момент усієї спеціальної операції. Вона спрямована на повне звільнення Донецької та Луганської республік, про що ми оголосили спочатку… Використання ядерної зброї в Україні? Саме на цій стадії ми розглядаємо опцію звичайних озброєнь», – зазначив міністр закордонних справ Російської Федерації Сергій Лавров.

В останньому реченні його заяви можна помітити погано прихований натяк. І таке відбувається вже не вперше. До того ж, у телеефірах російських пропагандистів, плюючись слиною, прямим текстом закликають до ядерного удару по Україні. Нещодавно до таких закликів долучився і зрадник України, колишній нардеп від ОПЗЖ Ілля Кива, який втік до Росії. Можна, звичайно, не зважати на шизофренічну істерику таких персонажів, але певні тенденції вона все ж вимальовує. Проте і в Кремлі, напевно, розуміють, що такий поворот у війні призведе до дуже сумних і мало прогнозованих наслідків. А ще ніхто не скасовував так званий «ефект бумерангу». Крапки на наведеній нижче першій із чотирьох карт, які гуляють соцмережами, – цілі на які зараз наведено понад 5.000 ядерних ракет США. На інших трьох – кола моделювання ядерних ударів по Москві, Санкт-Петербургу та Мінську: у зоні ураження опиниться 18 мільйонів, з них 7 мільйонів помре, ймовірно, за 24 години.

Контури Третьої світової

Авторитетне американське видання The Washington Post вважає, що Росія нагромадила величезну кількість тактичних ядерних боєголовок, які не регулювали договорами про нерозповсюдження зброї масового знищення. Деякі аналітики схиляються до думки, що Кремль зможе використати їх для ескалації конфлікту, якщо відчує, що програє (а він наразі насправді програє). Західні партнери України теж мають ядерну зброю, а це означає, що якщо конфлікт вийде за межі України, то зіштовхне між собою ядерні держави. А це вже дуже близько до Третьої світової війни.

«Росія може задіяти ядерну зброю, коли відчує, що в неї закінчилися інші варіанти, і вона зіткнулася із загрозою своєму існуванню. Важко прогнозувати, оскільки ми не маємо чіткого уявлення про те, де саме червоні лінії Путіна або що він вважає екзистенційною загрозою», – зауважила директорка Євразійської програми в Центрі досліджень проблем нерозповсюдження зброї Сара Бідгуд.

Яка різниця між тактичною та стратегічною ядерною зброєю

Військові експерти не приховують, що будь-яка ядерна зброя – це дуже страшно. І аж надто суттєвої різниці між тактичною та стратегічною не роблять, оскільки її використання вже стане великою трагедією для людства. Проте певні відмінності все ж існують. Стратегічні боєголовки мають величезну потужність, вони здатні зрівняти із землею ціле місто. Нестратегічна, або тактична боєголовка менша за розміром, але все ж здатна завдати значної шкоди і викликати масову загибель людей.

«Крім розміру та потужності, ключова відмінність полягає у призначенні цих двох типів зброї. Стратегічна призначена для завдання нищівного удару в межах великої війни. На цьому ґрунтувалися традиційні ядерні страхи як у Вашингтоні, так і в Москві, – такий собі сценарій ядерного апокаліпсису», – зазначив The Washington Post.

Натомість тактична ядерна зброя призначена для використання на полі бою. Деякі її типи мають змінну потужність, що дозволяє відкалібрувати вибухову силу для конкретної атаки; інші, наприклад, «нейтронні бомби», розробляли для поширення радіації за мінімальної сили вибуху.

Ядерні боєголовки вже розгорнули

Договір між США та Росією про контроль над озброєннями, який уклали ще 2010-го року, обмежує розміщення ядерних боєголовок на балістичних ракетах і бомбардувальниках – їх має бути не більше 1 550. Проте на тактичну зброю дія цієї угоди не поширюється. У звіті, який у лютому опублікувала Федерація американських науковців, зазначено, що в Росії, за приблизними підрахунками, 4 477 ядерних боєголовок. Із них 1 588 стратегічних уже розгорнули, а 977 хоча й перебували на зберіганні, але готові до використання. Також у Росії на зберіганні 1 912 нестратегічних боєголовок. Орієнтовні місця зберігання – поруч із базами оперативних сил. Ще 1 500 боєголовок списані, проте «значною мірою не пошкоджені». Тим часом США розгорнули 1 644 стратегічні ядерні боєзаряди, а також 100 одиниць тактичних озброєнь на чергуванні в Європі. На зберіганні є ще 1 984 боєголовки, з яких 130 тактичних.

Як реагуватиме США

Від кінця Другої світової війни жодна країна не застосовувала ядерну зброю. Але зараз ескалація дійшла до критичної межі. Російські офіційні особи неодноразово згадували про такий потенціал. Диктатор Путін ще 27-го лютого оголосив, що російські сили ядерного стримування переведено у бойову готовність. На противагу цьому директорка Євразійської програми в Центрі досліджень проблем нерозповсюдження зброї Сара Бідгуд вважає, що занепокоєння світової спільноти щодо застосування ядерної зброї в Україні «набагато перевищує реальний ризик», принаймні зараз.

«Ризик зростає тією мірою, якою Путін стає все відчайдушнішим, але факт залишається фактом: використання ядерної зброї не допоможе йому виграти війну і не змусить Вашингтон припинити підтримку Києва», – наголосила вона.

Директор проєкту у Федерації американських науковців Адам Маунт акцентував увагу на тому, що слабкість російських систем звичайних озброєнь може пояснити схильність до загроз застосувати атомну бомбу.

«Якщо країна може досягти своєї мети без ядерної зброї, вона так і робить. Ядерна зброя – інструмент слабких», – заявив він.

Поки що незрозуміло, як у США відреагують, якщо Росія застосує тактичну ядерну зброю. Україна не в НАТО, договір про колективний захист тут не діє. Однак експерти припускають серйознішу реакцію на такі події. 2017-го року американський генерал Джон Гайтен заперечував те, що тактична ядерна зброя насправді є чимось іншим, ніж стратегічна. На той момент він працював керівником Стратегічного командування США і так описував можливу реакцію на застосування таких озброєнь:

«Це не тактичний ефект. І якщо хтось застосує нестратегічну або тактичну ядерну зброю, США дадуть відповідь стратегічно, а не тактично, бо це означатиме перехід червоної лінії, яку не перетинали з 1945-го року».

Чи такої ж думки дотримуються в США та країнах-союзниках і тепер?.. Віталій Павлишин