Житомирська школярка пропонує від соляних озер отримувати енергію

Про це повідомила Житомирська міська рада.

Що надихнуло на дослідження?

Дівчина назвала своє дослідження «Перспективи використання соляних озер для отримання енергії». І повідомила, що до вивчення цієї теми її підштовхнула публікація у газеті «Сегодня», де йшлося про те, що неподалік від міста Соледар на Донеччині група драйверів досліджувала аномальну зону біля затопленої соляної шахти. За словами місцевих жителів, у період Другої світової війни німці зберігали там щось настільки важливе, що при відступі підірвали цю шахту. А людей, які знали про вантаж, розстріляли. Зараз вона повністю затоплена. У публікації йдеться, що дайвери вирішили дослідити чотири озера, під якими опинилась шахта. І зіткнулися з аномаліями, які нібито не піддаються поясненню. Одне озеро здивувало дайверів гіперсолоністю та температурою — чим глибше вони занурювалися, тим гарячіше ставало. «На глибині 4,5 метра ми наткнулися на більш щільний шар води, ще більш солоний. Таке я зустрічав, тільки в печерах, де ви з прісної води можете переходити в солону. Цей перехід видно візуально. Виглядає він як рідке скло і називається ефект галоклина. А в другій половині озера, розділеного косою, вода всупереч всім очікуванням виявилася дуже холодною. Тут було всього десять градусів», — йдеться у публікації. Настя каже, що до слів «аномалія» та «аномальне озеро» відразу віднеслася скептично. Свої сумніви перевірила дослідами.

Що перевіряла школярка?

Спочатку вона вирішила знайти середню різницю температури  між шарами. Об’єм досліджуваної води склав 40 л. Товщина шару – 40 см, а концентрація солі - 180 кг на метр куб. Середнє значення різниці температур становила приблизно 3 градуси за Цельсієм. Хоча кількість води була невеликою, між шарами фіксувалася різниця температур. Інший дослід Насті – пошук кількості теплоти у сонячному ставку та середньомісячні значення температури у кожному шарі. Для створення енергетичної станції на базі ставка знадобилася водойма глибиною 3 м. «Я залила її водним розчином солі (сер.знач. 180 г на метр куб). Площа залежить від кількості необхідної енергії та розташування  самого  ставка, - розповідає Настя.- У  такій водоймі утворилося три шари: шар гарячого розчину, теплоізолюючий та шар прісної води. За метод дослідження я взяла емпіричний. Під час останнього експерименту виміряла температуру верхнього та нижнього шару впродовж 6-ти місяців. Виявилося, що шари мають різну температуру». «При насипанні солі  перший шар прісної води  - це фактично буде лінза, через яку проходять сонячні промені і нагрівають  нижчі шари.  А оскільки густина велика, то змішування шарів є несуттєвим.  Тому нижній шар нагрівається сильніше, ніж верхній»,  - пояснює дослідниця.

І що вийшло?

Висновок школярки -  водойми можна застосовувати для отримання гарячої води, електроенергії та для опалення теплиць. «Цей спосіб отримання енергії є екологічно чистим та недорогим, соляні шахти можуть працювати цілодобово та в будь-яку пору року. І довгостроковий термін експлуатації: частина води буде випаровуватися, а її рівень у водоймі треба буде підтримувати.  В Україні цілком доцільно використовувати таку установку», - переконана юна дослідниця. Настя каже, знає щонайменше 6 соляних шахт, які можна  використовувати з користю для України. А явище, яке герої публікації «Сегодня» сприйняли як аномалію, є природнім. Дівчина разом зі своїм науковим керівником, вчителем фізики Анатолієм Шубіним,  надіслали лист до редакції газети, де  роз’яснили, що з фізичної точи зору тут аномалії немає…Та відповіді, на жаль, не отримали… Найближчим часом восьмикласниця хоче дослідити торф, виготовити торф’яний брикет і пояснити, як його можна використовувати. А нещодавно Анастасія Лукашенко отримала стипендію міського голови: вона стала однією з переможниць загальноміського конкурсу «Обдарованість -2021». Номінація – «Талант  року».