Забуті українські традиції та коли народився Ісус. Що треба знати про Різдво

Різдво – одне з найважливіших свят для християн, яке цьогоріч в Україні відзначають 25 грудня. Його багатовікові традиції, сповнені символізму, зберігаються серед українців й досі. Про те, коли народився Ісус та як в Україні з’явились різдвяні традиції –дізнавався NTA. З 1 вересня 2023 року ПЦУ та УГКЦ перейшли на новоюліанський календар, відтак дати багатьох церковних свят змінилися. Зміни торкнулися й одного з найважливіших для українців свята — Різдва Христивого. Тому цього року українці святкують його 25 грудня, тобто на 14 днів раніше.

Коли народився Ісус: Різдво і справжня дата

Більшість учених погоджується, що Ісус народився не 25 грудня та не 7 січня, пише Live Science. Дотепер точно ніхто не знає, коли народився Ісус, однак існує кілька версій. Деякі науковці вважають, що Ісус народився між 6 роком до н.е. і 4 р. до н.е. Така думка виникла не випадково і вона пов’язана з біблійною історією про царя Ірода. Як відомо, намагаючись знищити Ісуса, він наказав вбити всіх хлопчиків у віці до 2 років, які жили в околицях Вифлеєму. А сталося це незадовго до власної смерті Ірода. Учені Пітер Річардсон та Емі Марі Фішер вважають, що Ірод помер у 4 році до н.е. Таку дату використовували й римські історики. Інші вчені говорять про «Вифлеємську зірку», яка сповіщала про народження Ісуса. Саме її намагалися прив’язати до реальних астрономічних подій, щоб точно визначити рік народження Христа. Так, у 1991 році астроном Колін Хамфріс припустив, що легендарна зірка насправді була повільною кометою, яку китайські спостерігачі зафіксували у 5 році до нашої ери. Утім, згодом його теорію спростували. Також науковці намагалися визначити місяць народження Ісуса. Австралійський астроном вважає, що Різдво потрібно святкувати не взимку, а 17 червня. За версією Дейва Ренеке, “Вифлеємська зірка” могла бути результатом зіткнення Венери і Юпітера, які разом і утворили яскраве світло на небі. Використовуючи комп’ютерні моделі, Ренеке визначив, що ця рідкісна подія сталася 17 червня 2 року до н. е. Дослідники скористалися спеціальною програмою для того, щоб розрахувати розташування небесних тіл 2 тис. років тому. Натомість німецький філософ та астроном Йоганн Кеплер вважав, що “Вифлеємською зіркою” могла бути наднова зоря, яка спалахнула поруч з Юпітером і Сатурном у жовтні 7 року до н.е. Загалом дослідники кажуть, що у Біблії немає вказівок на те, що Ісус народився взимку. Деякі науковці вважають, що Ісус міг народитися і пізньою весною. На це вказує біблійна розповідь про те, що пастухи стерегли свої отари на полях у ніч народження Ісуса. Вони, імовірно, робили це навесні.

Історія різдвяних традицій

В українців склалися з правіку дуже добрі традиції, які є поєднанням церковних канонічних традицій та народних, які ще існували у язичницькі часи. Керівник Інституту народознавства НАН України, професор Степан Павлюк у коментарі NTA каже, що в Україні перші століття після запровадження християнства тривала боротьба щодо церковних та язичницьких обрядів. Про те, що деякі традиції Різдво та інших українських свят запозичені із язичницьких культів, говорять певні факти. Зокрема, ще у дохристиянських релігіях святкували народження богів.

«Але вже 14-15 століттях церква зрозуміла, що треба залучати якісь язичницькі елементи, які зараз так і залишились в новітніх святах. Стався симбіоз давніх традицій і християнства. Колись люди вшановували не Ісуса Христа, а різні божества. Зараз ці традиції вжилися у нашому побуті і житті» – каже етнолог.

Степан Павлюк переконаний, що «традиції – це унікальна зброя, щоб зберегти себе як націю», тому вони й досьогодні живуть в українських домівках. Керівник Інституту народознавства НАН України зауважив, що такі традиції, як вносити додому сіно на Різдво, класти солому під скатертину, плести з вівса чи пшениці віночки і підставляли під страви – також походять з язичницьких часів. Забуті традиції Різдва Водночас, є і давні традиції, яких дотримуються щораз менше українців. Особливо це стосується людей, які живуть у великих містах. Доцент кафедри етнології та краєзнавства історичного факультету університету ім. Тараса Шевченка, етнограф Наталія Громова розповідає, що різдвяні традиції можна поділити на дві частини:

• ті, які прийшли з християнством і пов’язані із відзначенням народження Ісуса Христа
• ті, які були до християнства які пов’язані із зимовим сонцестоянням.

За її словами, ця новорічно-різдвяна обрядовість була якийсь час єдиною. Проте пізніше церква вже розділила її на традиції різдвяні чи традиції до Водохреща. При цьому, пов’язані всі зимові обряди із ініціальною магією, яку колись використовували для успішного землеробського року. До слова, українські народні традиції зимового сонцестояння відтворювалися саме на свято Коляди.

«Тому всі ці засівання – це обрядовість, яка є землеробською. Основна ціль цієї обрядовості – це побажання доброго врожаю. Пов’язана вона з так званою ініціальною магією. Таких обрядів є багато. За моїми спостереженнями, на Бойківщині це збереглося найбільше», – зауважила етнограф.

Із найбільш яскравих уже забутих традицій Наталія Громова пригадує оранку плугом:

«Тобто колядники зараз лише колядують, а колись вони ще з собою носили плуг та імітували орання. Це якраз означало побажання доброго врожаю».

Ще одна давня традиція, яка зараз не часто зустрічається – це закликати померлі душі до вечері. Утім, цей культ предків проявляється не лише на Різдво, але на усі великі свята.

«Якщо на Великдень йдуть на цвинтар і там кладуть їжу, то на святий вечір кличуть їх до себе, залишаючи їжу».

Також поєднує в собі і культ предків, і турботу про врожай – обряд пов’язаний із дідухом. Саме він мав простояти вдома до Водохреща, а згодом його треба було спалити.

«А зараз його вже не спалюють. Традиції набувають красивої форми. Бо зараз не думають про дідух в контексті предків чи врожаю, а більше, як про красивий елемент. Його можна вважати забутим, але зараз він переживає і час відродження», – додала Громова.

Також деякі традиції можуть бути забуті лише деяких регіонах. Наприклад, дітки носять бабусі з дідусем або хрещеним батькам святу вечерю.

«Вважається, що ніч перед Різдвом худоба говорить, буде хвалити або сварити свого господаря, тому підслуховувати не можна. Ну це вже точно забута традиція. Церква, звичайно, вплинула на те, щоб ці магічні обряди зникли».

За словами етнографа, магічні обряді вже забуті, проте зараз більше уваги надають святковому столу.

«Колись і хліб качали на підлозі та дивились, у який бік повернеться. Також свічку коли гасили, то дивились у який бік дим йде: якщо до дверей чи до вікна, то тоді хтось із сім’ї піде».