Як на Львівщині прощалися з підполковником, який загинув на Донеччині (фоторепортаж)

Назавжди до рідного дому повернувся вірний сино України - Василь Лапчук. Про це повідомляє Самбірська міська рада. У Самборі вчора відбулося прощання із Героєм, а сьогодні його провели до місця останнього спочинку у с. Пісочна.

Василь Лапчук народився 19 березня 1985 року у с. Пісочна Миколаївського району Львівської області. Там закінчив школу. З дитинства мріяв про військову службу, а своє перше офіцерське звання отримав у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Після завершення навчання Василь потрапив у Самбір. Багато років віддав службі у 703-му полку. Тут пройшов шлях від начальника клубу до заступника командира полку з морально-психологічного забезпечення, від лейтенанта до підполковника. З перших днів російської агресії проти України, полк вирушив на кордони з Кримом та на східний напрямок, де починався наступ агресора. Василь Лапчук неодноразово бував у зоні проведення АТО/ООС та зокрема і у найгарячіших її точках. Завдяки його активній діяльності, проводилися регулярні екскурсії школярів до військової частини, на уроках мужності діти чули реальні живі історії від справжніх Героїв. Василь Лапчук багато зробив для гідного вшанування і збереження пам'яті про загиблих побратимів не тільки у 703-му полку, а й в сучасній історії України.

У час повномасштабного вторгнення росії в Україну підполковник Василь Лапчук служив у 14-ій окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого. Був заступником командира бригади з морально-психологічного забезпечення. Бригада, у якій служив Василь, постійно перебувала у зоні активних бойових дій, а сам підполковник завжди був зі своїми побратимами. Пройшов бої за Соледар і Бахмут, брав участь у наступальній операції на Харківському напрямку, виконував завдання на Куп’янському напрямку.

Останнім місцем служби Василя Лапчука стало Оперативне командування “Захід”. Він був старшим офіцером групи психологічного відновлення управління психологічної підтримки персоналу.

“Архітектор людських душ” - так називали Василя колишні командири, побратими та часом і він сам. Адже головним його завданням на службі була робота з особовим складом, допомога військовослужбовцям у вирішенні їхніх проблем, моральна та психологічна підтримка. Помічати досягнення побратимів та їхні труднощі і проблеми - також частина роботи.

Сюжети у різних ЗМІ про військовослужбовців, підрозділи та їхні успіхи - це заслуга підполковника. Він помічав таланти і здобутки підлеглих, охоче подаючи інших на нагородження і заохочення вищого командування. Для себе ж найвищою цінністю завжди вважав повагу і довіру особового складу.

Василя Лапчука любили та поважали у колективах, де доводилося служити. Адже офіцерська честь для нього ніколи не було порожнім словом. Окрім служби Василь Лапчук мав свої мирні захоплення. Любив читати книжки, дивитися футбол та ловити рибу. Безмежно любив батьків та дітей. Та найбільше любив Україну, у боротьбі за незалежність і цілісність якої віддав найдорожче - своє життя, - написали у міській раді.

Підполковник Василь Лапчук загинув під час виконання завдань 20 вересня 2024 року неподалік м. Добропілля на Донеччині від ворожого ракетного удару.

У Героя залишилися батьки, дружина та троє дітей.