Як коньяк став благородним напоєм

Зараз йому віддають найкращі місця на полицях супермаркетів. Продають у вишуканих пляшках, кожну з яких довго обробляли руки майстра. Але колись давно коньяк був дешевим та досить важким, на смак, напоєм. Пройшли роки, поки він перетворився на той тендітний, ароматний та вишуканий продукт, який ми зараз так любимо та цінуємо. Звісно, вся історія коньяку так міцно переплелась з легендами, що буває важко відрізнити правду від вигадки. Але ми спробуємо.

Перемога з неприємним присмаком

Історія коньяку починається в 1453 році, одразу після перемоги в Сторічній війні. Так, формально перемогли саме французи. Їм вдалось витіснити британців за материка назад на острови. Але разом з цим винороби з долини річки Шаранта втратили свій найбільший ринок збуту. Будемо відверті: їх продукт не вирізнявся високою якістю. Шарантські білі вина купували через їх низьку ціну. Як то кажуть, не було б щастя, та нещастя допомогло. Низька якість вин стала в пригоді. Голландські торговці, які займались контрабандою товарів з Франції в Англію, не боялись втратити вишуканий аромат чи неперевершений смак, коли переганяли шарантське біле в спирт. Таким чином на одному кораблі можна було вмістити більше продукту. Одноразова перегонка дозволяла залити в бочку приблизно в чотири рази більше етанолу. Потім його можна було розбавити й отримати те саме низькоякісне вино.

Несподіване відкриття

Але британці не зрозуміли, для чого їм розводити спирт? Адже навіть після нетривалого зберігання в бочці його аромат та смак тільки покращувався. В цей самий час англійці полюбляли інший міцний напій − джин. Його навіть називали "Голландською сміливістю", бо основним постачальником напою були ті самі голландці. А потім британці виявили чіткий зв'язок між часом витримки коньяку в бочці та його органолептичними властивостями. Так й почалась історія шарантських торгових домів, назви яких ми дотепер бачимо на найдорожчих пляшках.

Королівський наказ

Торгові доми використовували різні технології. Тому напої, які вони виготовляли, були ще дуже далекими від того, що ми споживаємо зараз. Щоб стати благородним напоєм, коньяку був потрібен єдиний стандарт якості. Єдина формула, якої мали б дотриматись усі. Й тут знову на допомогу французьким винокурам прийшов англійський король. Георг IV замовив у дому Hennessy коньяк, який був би "Very Superior Old Pale" (Дуже Надзвичайним Старим Блідим). Замовлення виконали у 1817 році. Звичайно, що знайшлося ще дуже багато людей, які хотіли "такий самий коньяк, як у короля Англії". Тому підприємливі керівники дому Хенесі дуже швиденько перетворили свій рецепт на стандарт. Так на пляшках з'явилась знайома нам абревіатура VSOP. Серед іншого вона говорить про те, що в наймолодший спирт в складі напою має вік не менше 4 років. Потім з'явились організації, які почали контролювати процес виробництва. Перевіряти, чи справді винокурня має достатню кількість старих спиртів. Та як саме вона поповнює цей запас. А всюди, де з'являється чіткий та зрозумілий контроль якості, з'являється й висока ціна. Так коньяк став справді благородним напоєм. Джерело - https://spirt-opt.to/uk/category/cognac-uk/