Унікальна спецоперація. Bellingcat опублікувала І частину розслідування про «вагнерівців»

Історія «вагнерівців» - це унікальна українська спецоперація, яка мала завершитися масштабним затриманням кількох десятків бойовиків-найманців, які воювали на Донбасі. Про це йдеться в першій, із трьох анонсованих, частині розслідування від міжнародної групи журналістів Bellingcat, яку опублікували сьогодні, 17 листопада.

З чого починається розслідування

Матеріал від розслідувачів починається від початку створення проєкту із затримання терористів  ПВК "Вагнер". Його почали напрацьовувати у 2018 році, коли розвідка дізналася, що бойовики повернулися у рідні села в Росії та пішли в запій. Справді дуже амбітних обрисів задум набув після того, як у 2019 році вдалося затримати Володимира Цемаха, головного підозрюваного у  збитті Боїнга-777 Малазійських авіаліній у небі над Донбасом у 2014 році.

«На початку 2020 року проєкт перетворився на опортуністичну операцію, спрямовану на сотні колишніх найманців, які бездіяли під час карантину Covid-19 у своїх рідних містах і селах по всій Росії», - йдеться у розслідуванні.

Спецоперацію врешті у Bellingcat називають "унікальною" за своєю складністю і масштабом.

Про що перша частина

Перша частина розслідування присвячена тому, як українські розвідники вербували бойовиків ПВК "Вагнера" та отримали від них прямі докази їхньої участі у військових злочинах. Спочатку 4-5  "вагнерівців" хотіли виманити на територію Угорщини, Польщі чи країн Балтії начебто для роботи у новій ПВК та проходження підготовки у спеціальному тренувальному таборі. Там їх мали би затримати, екстрадували в Україну для суду. Потім плани змінили. Вирішили виманити їх до Мінська, а потім "вимушено" посадити літак із бойовиками на борту.

"Вона повинна була завершитися примусовим приземленням літака з кількома десятками бойовиків на території України, проте в останній момент, коли "вагнерівці" вже прямували до мінського аеропорту, операцію було "перенесено" після зустрічі розвідників з політичним керівництвом, що закінчилося арештом найманців силами білоруського КДБ", - констатують розслідувачі.

Кого залучили до операції

До вересня 2019 року ГУРМО зібрало персональні дані понад тисячі найманців, переважна більшість з яких воювала на сході України між 2014 та 2018 роками. З цієї тисячі їх особливо цікавили ті, хто засвітився у військових злочинах на території України. А це кілька десятків конкретних осіб. Для вербування цих найманців було утворено групу зі співробітників спецслужб та проєкт із кодовою назвою "Авеню". Врешті було створену "легенду" і  правдоподібну небойову задачу - охорона нафтових об'єктів "Роснефти" на Близькому Сході. Розслідувачі зазначають, що важливим учасником проєкту був колишній офіцер середньої ланки ГРУ, заарештований та завербований українською розвідкою у "ДНР" кількома роками раніше. Він повернувся до Росії і вийшов на пенсію, але через деякий час на прохання українських розвідників знову почав шукати роботу в Міноборони. Він став важливим членом команди, який міг надавати інформацію, попереджав про ризики і потенційно був корисним для підтвердження легітимності операції з вербування, якщо виникне потреба. Роль "головного рекрутера" і "куратора проєкту від спецслужб" зіграв спецпризначенець із реальним бойовим досвідом, який добре знається на деталях війни на Донбасі та в жаргоні, який використовується російськими найманцями. У квітні 2020 року відповідальним за проєкт "Авеню" було призначено українського спецпризначенця, який раніше входив до складу контррозвідки СБУ і керував операцією з арешту Цемаха.

"Причина" для посадки літака

Розслідувачі також розповідають про другий сценарій посадки літака в аеропорту України – це загроза вибуху на борту. У цьому сценарії, щойно відповідний наземний диспетчерський пункт буде проінформований про загрозу, він на свій розсуд дає вказівку літаку приземлитися в аеропорту на свій вибір, оскільки гіпотетичний ризик від вибуху поширювався не лише на пасажирів, а й на людей на землі. Мало того, згідно з міжнародним правом, українські авіадиспетчери можуть дати вказівку пілоту не повідомляти пасажирів про аварійну ситуацію або навіть про зміну траєкторії польоту. Саме цей варіант і був прийнятий за основу як найнадійніший. Оригінальну версію розслідування можна прочитати тут.  Нагадаємо, 29 липня 2020 року в Білорусі затримали 33-х іноземних громадян, які виявилися бойовиками "Вагнера". Вони прибули з Росії й оселилися в санаторії під Мінськом. Далі мало відбутися їхнє затримання на території України у результаті "вимушеної" посадки літака.  Однак, за даними ЗМІ, операція зірвалась після того, як силовики доповіли про неї Офісу президента. Україна просила Білорусь видати їй затриманих бойовиків, бо вони брали участь у бойових діях на Донбасі і воювали проти ЗСУ. Однак ніяких звинувачень їм офіційно так і не висунули, а через два тижні 32 із 33 затриманих повернули в Росію. Ще один залишився в Білорусі, бо має громадянство і цієї країни. 14 серпня Генпрокуратура Росії повідомила, що раніше затримані перебувають на російській території. Зазначимо, що за два дні до виходу до першої частини розслідування від Bellingcat, 15 листопада голова Тимчасової слідчої комісії  та нардеп “Слуги народу” Мар’яна Безугла повідомила про результати роботи ТСК по зриву операції із затримання "вагнерівців". Вона заявила, що президент Володимир Зеленський не цю спецоперацію, а голова його Офісу Андрій Єрмак не має  для цього відповідних повноважень.