Український танкіст із понівеченими ногами здолав 6 кілометрів, щоб дістатися до своїх

Механік танку Т-64, боєць 28 окремої механізованої бригади Лицарів Зимового походу після важкого поранення у бою здолав самотужки 6 кілометрів, щоб врятуватися і дістатися до своїх побратимів. Історію про волю до життя і незламність військового Сергія розповіли у бригаді. Пригадують, що у той день Сергій уже вдруге у складі колони заходив у розбите окупантами селище на півдні України. Його танк йшов першим і підірвався на міні. Сам військовий потім розповів: коли прийшов до тями, то зрозумів, що поранений і перебуває всередині підірваного танку. Чоловік вирішив рятуватися: зміг вилізти, відповзти кілька метрів до узбіччя дороги та скотитись з неї. Коли почув чергові вибухи, постріли, гуркіт ворожого танку, що наближався, почав рити землю руками, розгрібати під собою мул та старе листя, в якому сховався. «Якщо знайдуть – то живим вже не лишусь», - пригадує Сергій, про що думав у ту мить, коли окупанти розглядали розбитий український танк. Врешті ворог поїхав геть, але розпочався черговий бій. Закріпившись в селі, росіяни безперестанку гатили в бік української армії. Майже добу без мобільного зв’язку і надії на допомогу, але зі страшним болем понівечених ніг Сергій ховався від ворогів. Зрештою наважився на відчайдушний крок – пораненим діставатись до своїх. Довгий шлях військовий долав повзучи і опираючись на лікті. Мордувала спрага. Територію, якою пробирався до порятунку, прочісували безпілотники. Утім неймовірними зусиллями він зумів здолати 6 кілометрів. Урешті діставшись пагорба вдалося впіймати мережу та зателефонувати до побратимів, щоб пояснити де він і що трапилося. Коли Сергія забирали, він не міг від знесилення говорити. Зараз Сергій перебуває в лікарні. Єдине, що засмучує  його - прогноз лікарів, за яким ходити зможе не раніше як за пів року. І, звісно, через те, що російська наволоч досі тут.