У п'ятницю Львів попрощається з трьома захисниками

У п’ятницю, 13 вересня, Львів попрощається з військовослужбовцями Вадимом Муравським, Сергієм Олійчуком та Богданом Удичем, які загинули, захищаючи Україну. Богдан Удич народився 28 лютого 1984 року. Львів’янин Навчався у Середній загальноосвітній школі №67 м. Львова. У 2006 році закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка за спеціальністю «Історія», здобув кваліфікацію «Історик. Викладач історії». Після завершення навчання працював на підприємстві «PepsiCo». Із дитинства займався футболом – закінчив СДЮШОР-4. Також захоплювався грою в шахи та історією, у шкільні роки був призером численних обласних олімпіад з цього предмету. Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації вступив до лав Збройних Сил України. Боровся із російськими загарбниками на Запорізькому напрямку у складі 117-ї окремої механізованої бригади 10-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ. Обіймав посаду помічника гранатометника. Загинув 30 вересня 2023 року. У Богдана Удича залишилися батьки, син, брат, племінники та велика родина. Сергій Олійчук народився 11 червня 1980 року. Уродженець міста Галич Івано-Франківської області. До 2007 року проживав у Рогатині Навчався у Рогатинській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №2. Згодом здобув професійно-технічну освіту. Впродовж усього свого життя Сергій Олійчук працював у будівельній сфері. У вільний час захоплювався рибальством та грибництвом, обожнював літературу. Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист держави від російських загарбників. Виконував бойові завдання на Донеччині у лавах 132-го окремого розвідувального батальйону Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. За короткий відрізок часу отримав звання «молодший сержант» та посаду командира відділення. Брав безпосередню участь у найскладніших операціях разом із своїми побратимами, чим здобув велику повагу серед них. Загинув 7 вересня 2024 року. У Сергія Олійчука залишилися бабуся, мама, дружина, донька та брат. Вадим Муравський народився 16 вересня 1986 року. Уродженець села Українка Миколаївської області Навчався у Загальній українківській середньоосвітній школі I-III ступенів. У 2009 році закінчив Харківський університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба за спеціальністю «Комплекси та системи зенітного озброєння» та здобув кваліфікацію офіцера військового управління тактичного рівня. Після завершення навчання впродовж 2009-2017 років проходив військову службу на офіцерських посадах: у 540-му зенітному ракетному Львівському полку імені гетьмана Івана Виговського Повітряного командування «Захід» Повітряних Сил ЗСУ. Згодом вступив на службу до підрозділів Сил Спеціальних Операцій, був командиром загону спеціальних операцій. Підполковник. Виконував бойові завдання у зоні проведення Антитерористичної операції/операції Об’єднаних сил. Перший бойовий досвід отримав у складі зведеного загону «Дика Качка» Повітряних Сил у 2014 році у районі Донецького аеропорта. У 2021 році вступив до Національного університету оборони України, який закінчив за скороченою програмою через початок повномасштабного вторгнення, та був скерований на службу в Командування Сил Спеціальних Операцій. З початку 2024 року виконував завдання у складі Головного управлінні розвідки Міністерства оборони України. За мужність та відвагу при виконанні бойових завдань був нагороджений численними державними та відомчими відзнаками, зокрема, «За зразкову службу Україні», «Учасник АТО», «За військову службу Україні» та «За сумлінну службу». Загинув 9 вересня 2024 року. У Вадима Муравського залишилися батьки, дружина, двоє дітей та сестра. Чин похорону захисників розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, опісля відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають воїнів на Личаківському кладовищі.