У нас суржик, як то кажуть, на максималках. Популяризатор мови Андрій Шимановський

25-річний ТікТоК-блогер Андрій Шимановський – герой нового епізоду проєкту NTA #УКРАЇНСЬКОЮ_ЗДОЛАЄМО. Андрій - актор, закінчив університет Карпенка-Карого. Є популяризатором української мови. Його навчальні курси за останній рік пройшли 16 тис. осіб. Андрій розповів, чому почав популяризувати українську мову, які підходи використовує, навчаючи інших. Також описав свою мрію - безкоштовний мовний хаб, де кожен зможе навчитися української мови. Якою мовою ти розмовляв у дитинстві? Я народився у Житомирі. Потім з батьками переїхали у житомирську область до дідуся з бабусею. Ось. Потім навчався у Києві 6 років. Останні 3 роки живу у Львові. У Житомирській області переважно я спілкувався українською, частково було вкраплення російської, польської і трошки білоруської. У нас суржик, як то кажуть, на максималках. Тобто у нас найкраще дослідили, мабуть, ось цю частину нашої мови і заглибилися в неї. «Ну, пудужди». «Зараз цей, треба роботать». Дуже багато саме з російської мови, але водночас ми часто ще й з польською перемішували нашу мову. У дитинстві я слухав під час застіль українські народні пісні, які співала моя бабуся. Я чую, що ця мова відрізняється від того, як ми говоримо. Виникало питання, що якось воно дивно, некомфортно, що ми не володіємо якоюсь конкретною мовою. Тому намагався говорити чисто, стежити за цим. Батьки підтримували просто цю ідею, але не більше. Ось друзі так само - не кожен мене підтримував у цьому прагненні говорити чистою українською мовою. Вже коли вступив в університет, то знайшов мотивацію: чому я маю поширювати українську мову. Яким було твоє мовне середовище в університеті? Це не було українськомовне середовище. Так, лекції були українською мовою, але не завжди. А поза парами це було російськомовне середовище. Нахил у російську літературу, ми грали постійно російські п'єси. Це мене трошки підбурювало. Я не розумів, чому вектор у той бік. Чому вирішив популяризувати українську мову? Тоді я казав собі, що це ніби для балансу, для рівноваги. Тому, що діалект - це чудова частина нашої мови, але якщо ми будемо спілкуватися тільки діалектом, то зникне літературна мова. Зараз я вже глибше розумію цю мотивацію. Літературна мова покликана для комунікації людей з різних куточків нашої країни, щоб людина з Закарпаття зрозуміла людину з Донецька. Це мова загального порозуміння всіх українців. Чому й досі не всі українці перейшли на українську мову? На момент початку повномасштабного вторгнення кожен українець перебуває в  різній точці національної свідомості. Тобто в кожного різне минуле, кожен по-різному приходить до певних висновків. А є ще характер людини. Різні бувають обставини. Я це розумію і намагаюся працювати з різними випадками, до яких потрібен різний підхід. Наприклад, є таке, що людина боїться перейти на мову, боїться, що з неї буде сміятися оточення. Людина доросла, людина має певний статус, людина - підприємець солідний, і раптом почне говорити як Азаров. У такому випадку я завжди кажу: «Пам'ятай, що передусім ти - набір вчинків. Людина - це набір вчинків, а не те, як вона говорить те. Це з часом буде змінюватися». Також бувають випадки, коли людина просто не розуміє, що українська мова - це важливо сьогодні навіть для нашої безпеки, для нашої економіки. А комусь не вистачає, наприклад, вчителя, не вистачає педагога, який допоможе. Не кожен може сам. До слова, для цього є і мій курс. Думаю вже не один місяць над тим, щоб створити цілу мережу безкоштовних розмовних хабів українською мовою. Шукаю кошти, як це зробити. Хочу робити це саме в російськомовних регіонах - на сході, на півдні. У цих хабах люди просто спілкуватимуться, класно проводитимуть час українською під керівництвом тих, хто може порадити, як швидше оволодіти українською. Це буде така собі соціальна мережа. Від держави також сьогодні дуже багато залежить. Від того, наскільки ми будемо займатися освітою громадян, наскільки створимо вимоги до вивчення української мови. Чи важливим є вік для вивчення мови? Буду відвертим. Я особисто всі ставки роблю на наступне наше покоління. Я не роблю ставки на сформованих людей, яким дуже важко даються зміни. Це велика витрата енергії – переконувати в чомусь людину, яка вже має переконання, дуже тверді, дуже стійкі. Тому роблю акцент на наших дітей. Якою має бути українізація – лагідною чи лютою? Нещодавно розповідав в одному зі своїх відео про приклад Естонії, про те, як у країнах Балтії ввели мовну інспекцію. Спочатку багато зауважень, а через рік – штраф. Але, окрім зауважень, вони ще дають можливість безкоштовно вивчити естонську мову. Особливо це стосується сфери обслуговування. Так, у нас є закон, але мовної інспекції немає, ніхто за цим не слідкує. Захист українськомовного населення в Україні має бути. І це, мені здається, найголовніший закон, тому що українська мова, за Конституцією, - єдина державна мова і її потрібно захищати. За неї потрібно боротися потрібно. І це те, що має зробити держава. Чим відрізняється українська мова від російської? Маємо певні закони орфоепії, певні закони утворення звуку. Більшовики вирішили наблизити наші мови. Штучно викидали наші слова, і ставили свої приклади для того, щоб можна було потім українську назвати діалектом російської чи що ми браття, чи інші наративи. Багато хто досі не знає, що в таких моментах, навіть на рівні словників, над нами знущалася сусідня країна. Є старі українські слова, і я вже бачив приклади, коли мої знайомі починають використовувати автентичні відповідники. Чомусь пригадав такий словотвір Михайла Семенка. Це початок ХХ. Такий вірш короткий: «Червоноплямиться за оградою парку - то мила йде». Проєкт втілено спільно з Львівською обласною військовою адміністрацією Нагадаємо, 23 серпня на телеканалі NTA cтартував новий проєкт під назвою #УКРАЇНСЬКОЮ_ЗДОЛАЄМО. Відомі люди говорять про важливість розмовляти мовою, а не “язиком”, діляться власним досвідом, як полегшити мовний перехід. Проєкт реалізовується за підтримки Львівської ОВА.