Сьогодні Львівщина прощається одразу із сімома захисниками

Сьогодні, 13 липня, Львівщина прощається одразу із сімома захисниками. Іван Труш, Віктор Комарніцький, Олександр Шемчук, Юрій Паук, Богдан Пронів, Андрій Кухарчук, Олександр Дибайло – віддали своє життя, захищаючи Україну від російських загарбників. Іван Труш мешканець села Конюшків Золочівського району. Воїн був інспектором прикордонної служби 1 категорії - оператором другого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби другої прикордонної комендатури швидкого реагування 1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України. Загинув 8 липня 2024 року поблизу села Шабельне Харківської області. Йому був 31 рік. Богдан Пронів житель села Підберізці Львівського району. Захисник став на захист держави із перших днів повномасштабного вторгнення. Загинув в березні 2022 року під час боїв на Луганщині, відтоді вважався зниклим безвісти. Андрій Кухарчук народився у Стрию, а проживав у селі Загірне. Був заступником командира бойової машини – навідником-оператором штурмового батальйону в/ч А4010. У 2024 році був нагороджений почесною відзнакою «За заслуги у важких боях». Загинув 10 липня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Іванівське на Донеччині. Йому було 35 років. Олександр Дибайло житель міста Радехів, 2003 року народження. Був командиром механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону, лейтенант. Загинув 10 липня 2024 року на Донеччині. У віці 21 рік. Віктор Комарніцький народився 16 жовтня 1968 року. Вінничанин. Навчався у місцевій загальноосвітній школі №13. Здобув освіту у Державному навчальному закладі «Вище професійне училище №7 м. Вінниці». Протягом 1986-1990 років проходив службу в складі 39-ї окремої десантно-штурмової бригади в місті Хирів Львівської області. Навчався у «школі прапорщиків» у м. Гайжунай (Литовська Республіка), також брав участь у бойових діях на території Нагірного Карабаху. Із 1991 року проходив військову службу спершу у 224-му навчальному центрі повітрянодесантних військ, згодом – у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Після повернення до цивільного життя з 1999-го року почав займатися промисловим альпінізмом закордоном, а згодом на Львівщині та Вінниччині. Був винятково відданим повітрянодесантним військам, впродовж свого життя здійснив близько 1000 стрибків з парашутом. Його життєвим кредо було «Ніхто крім нас!». Із перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації добровільно став на захист держави від російських окупантів. Спершу проходив військову службу на Хмельниччині, згодом боронив суверенітет держави на Харківському напрямку у складі 13-го окремого батальйону Західного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Загинув 6 липня 2024 року. У Віктора Комарніцького залишилися мама, дружина, троє дітей та дві онучки. Олександр Шемчук народився 21 квітня 1981 року. Уродженець міста Васильків Київської області. Навчався у місцевій середній загальноосвітній школі. Закінчив Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків, згодом здобув освіту у Київському інституті Військово-Повітряних Сил та Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Проходив військову службу у складі 12-ї окремої бригади армійської авіації імені генерал-хорунжого Віктора Павленка Сухопутних військ Збройних Сил України. Після завершення служби у 2011 році обійняв посаду інженера-конструктора у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Інститут проектування «Комфортбуд». Протягом 2014-2015 років виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції. Повернувшись до цивільного життя, працював інженером приватно. Щиро вірив у Бога і був служителем у Євангельській християнській церкві «Джерело Життя» у Львові. Був винятково доброю людиною та вирізнявся надзвичайною життєрадісністю. У вільний час захоплювався виготовленням виробів з дерева. Із перших днів повномасштабного вторгнення рф за власним бажанням повернувся до лав 12-ї окремої бригади армійської авіації імені генерал-хорунжого Віктора Павленка. Виконував завдання із захисту держави на території Харківської, Донецької, Запорізької та Полтавської областей. За особисту мужність був нагороджений численними відзнаками, зокрема, орденом Богдана Хмельницького III-го ступеня. Загинув 9 липня 2024 року. У Олександра Шемчука залишилися батьки, дружина та двоє дітей. Юрій Паук народився 23 серпня 1980 року. Уродженець села Ричагів Львівської області. Навчався у Середній загальноосвітній школі №30 м. Львова. Згодом здобув професійно-технічну освіту. Проходив військову службу у лавах колишніх внутрішніх військ на Одещині. Після завершення служби працював у шкіряній промисловості. У свій вільний час захоплювався вирощуванням агрокультур. Із початком повномасштабного вторгнення росії став на оборону Батьківщини від окупантів. Виконував бойові завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності держави у складі 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Боровся із окупантами на Донеччині.