Сьогодні Львівщина прощається із шістьма захисниками

Сьогодні, 23 травня, Львівщина прощається із шістьма захисниками. Ярослав Палівода, Ярослав Рахімов, Олександр Бонис, Володимир Михайлюк «Удав», Юрій Заяць, Степан Матвіїв – загинули на фронті, захищаючи Україну від російських загарбників. Ярослав Палівода. Житель села Пиняни Новокалинівської громади. Ярослав Палівода був старшим навідником мінометного розрахунку військової частини А4395. Загинув поблизу Вовчанська Харківської області. Ярослав Рахімов народився 1994 року. Житель села Грималівка Золочівського району. Ярослав Рахімов був солдатом, інспектором прикордонної служби 2 категорії - прикордонної комендатури швидкого реагування «Шквал». Загинув 12 травня 2024 року на Харківському напрямку. Йому було 29 років. Олександр Бонис. Народився 23 березня 2002 року в Італії. Проживав у місті Дрогобич Львівської області. Олександр Бонис у Дрогобичі проживав на вулиці Бориславській. Навчався у ЗОШ №15, згодом – у ВПУ №19. Після навчання пішов служити у місцеву військову частину А1108. З жовтня 2021 року був на Донеччині. Відтоді і з часу повномасштабного вторгнення ворога, Олександр весь час перебував на передових позиціях фронту. Згодом був переведений у 68-му єгерську бригаду. Був оператором коригування артилерійського вогню. Під час виконання бойового завдання, 13 травня 2024 року дрогобичанин отримав поранення, після якого перебував у госпіталі Мечнікова в Дніпрі. Воїна не вдалось врятувати. Життя захисника України обірвалось 20 травня 2024 року. У Олександра Бониса залишилась мама, бабуся, тітка, сестра та племінники. Володимир Михайлюк «Удав». Народився 6 лютого 1995 року. Родом із села Лотатники Стрийської громади. Старший солдат, кулеметник механізованого відділення. Народився і виріс у с.Лотатники у багатодітній сім’ї. Навчався у Стрілківській школі, згодом у Стрийському вищому художньому професійному училищі. Перед призовом працював на заводі «Леоні». Став на захист Батьківщини 4 квітня 2022 року. Загинув 19 травня 2024 під час бойового завдання поблизу с. Невське Сватівськоно району на Луганщині. У Володимира Михайлюка залишились батьки, бабусі, брати, кохана дівчина. Юрій Заяць. Народився 22 липня 1981 року. Львів’янин. Здобув вищу освіту у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Зеноновича Ґжицького. Після завершення навчання працював водієм у компанії «Shell». У вільний час захоплювався рибальством і автомобілями. За словами рідних, був надзвичайно доброю людиною. Із перших днів повномасштабного вторгнення Росії, попри відсутність бойового досвіду, добровольцем став на захист Батьківщини від окупантів до складу 111 окремої бригади територіальної оборони регіонального управління «Схід» Сил територіальної оборони Збройних сил України. Мужньо виконував бойові завдання із захисту суверенітету та незалежності держави на Донеччині. Загинув 16 травня 2024 року. В Юрія Заяця залишилися мама, дружина, двоє доньок і брат. Степан Матвіїв. Народився 27 грудня 1980 року в селі Любині Львівської області. Навчався у Львівському вищому професійному училищі торгівлі та сфери послуг. Після завершення проходив військову службу у лавах прикордонників. Працював у будівельній сфері, надалі – у сфері транспортних послуг. У вільний час захоплювався автомобілями та всім повʼязаним з ними. Мав чудове почуття гумору, був дуже позитивним і комунікабельним – легко знаходив спільну мову з людьми та був справжнім авторитетом для дітей. Із початком повномасштабного вторгнення Росії став на захист Батьківщини до лав 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних сил України. Загинув 15 травня 2024 року. У Степана Матвіїва залишилися батьки, дружина, четверо дітей і дві сестри.