Сьогодні Львівщина прощається із п’ятьма захисниками

Сьогодні, 9 березня, Львівщина прощається із п’ятьма захисниками. Це Роман Яхимець, Юрій Марцун, який загинув у день свого народження, Віктор Пронюк, Дмитро Цюрко і Микола Ізьо. Воїнів проводжатимуть в останню путь у Львові, Жидачеві, Славському і на Мостищині. Роман Яхимець народився у 1981 році в селі Старява Мостиського району. Після російського вторгнення у 2014 році виконував бойові завдання в зоні АТО. А з початком повномасштабної війни повторно вступив до лав Збройних Сил України. Проходив службу у військовій частині А4056. Загинув 3 березня. Йому було 43 роки. Юрій Марцун народився 6 березня 1978 року у селищі Славське Стрийського району.  Під час повномасштабної війни виконував бойові завдання на східному напрямку у населеному пункті Дружба Донецької області. Загинув 6 березня у день свого народження. Юрію виповнилося 46 років. Віктор Пронюк народився 7 травня 1975 року в місті Жидачів Стрийського району. Навчався у Жидачівському закладі загальної середньої освіти №1 імені Героя України Тараса Матвіїва, а також у Самбірському коледжі культури і мистецтв. Працював вчителем  хореографії в школі села Заліски та в колективі Жидачівського целюлозно-паперового комбінату, а також – за межами нашої країни. До лав захисників України став в березні 2023 року. Під час повномасштабної війни проходив службу у військовій частині А0998. Брав участь у важких боях, захищаючи рідну землю від московської орди. Після отримання осколкового поранення в районі Бахмута проходив лікування та реабілітацію на Львівщині. 5 березня 2024 року воїна госпіталізували до одного з медичних закладів Львова з гострою вірусною інфекцією – двобічною полісегментарною пневмомією. Помер 7 березня у Львівському госпіталі. Йому було 48 років. Із Віктором попрощався його син – Юрій, який також перебуває у лавах захисників України. Одразу після похорону він вирушив на передову боронити рідну землю. Львів’янин Дмитро Цюрко. Народився 21 вересня 1984 року. Здобував освіту у Львівському вищому професійному училищі харчових технологій і Львівському кооперативному фаховому коледжі економіки та права. Проходив військову службу в Яворові. Після завершення служби разом із батьком займався приватним підприємництвом у сфері перевезень. Захоплювався автомобілями та вміло майстрував. Обожнював проводити час із дітьми. Із перших місяців повномасштабного вторгнення Росії добровольцем став на захист Батьківщини від окупантів. Виконував бойові завдання на східному напрямку фронту в лавах 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України. Попри отримане поранення, після лікування відразу повернувся на фронт до побратимів. За особисту мужність його нагородили численними відзнаками, отримав звання «молодший сержант». Загинув 1 березня. В Дмитра Цюрка залишилися бабуся, мама, дружина, двоє дітей та сестра. Микола Ізьо народився 29 січня 1984 року в селі Гостинцеве Львівської області. Здобув освіту у Професійно-технічному училищі №26. Після завершення навчання працював у «СМ Віват». За словами рідних, Микола був «надзвичайно добрим і ніколи не відмовляв у допомозі». Дуже любив подорожувати Україною. Із початком повномасштабного вторгнення Росії, попри звільнення з військової служби за станом здоров’я, став на захист Батьківщини від окупантів. Виконував бойові завдання на східному напрямку фронту у лавах 42-ої окремої механізованої бригади оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил України. Отримав поранення, але повернувся на фронт. Загинув 5 березня. В Миколи Ізя залишилися батьки, дружина, 19-річний син та двоє братів.