Сьогодні, 20 серпня, Львівщина прощається із десятьма захисниками. Микола Подоба, Мирон Сеньковський, Костянтин-Юрій Закрута «Кастет», Артем Кущовий, Дмитро Яцишин, Петро Мороз, Михайло Левандовський, Тарас Сало, Василь Великийчоловік, Сергій Ворошик – загинули, захищаючи українську землю від російського загарбника.
Микола Подоба житель села Грімне Комарнівської громади.
Воював у складі 125-ї окремої бригади територіальної оборони.
Загинув 11 серпня у Куп’янському районі Харківської області. У віці 48 років.
Мирон Сеньковський уродженець міста Пустомити.
Воїн служив у в/ч А4152. Раптово помер 16 серпня 2024 року під час того, як ніс військову службу у Рівному. Йому було 53 роки.
Костянтин-Юрій Закрута «Кастет» родом із села Нежухів Стрийської громади.
Мобілізований 25 лютого 2022 року. Був старшим стрільцем ІІ відділення ІІІ стрілецького взводу стрілецької роти Національної Гвардії України. Загинув 2 травня 2024 року під час виконання бойового завдання у Запорізькій області. У віці 26 років.
Артем Кущовий уродженець села Межиріччя Жидачівської громади.
Був стрільцем-санітаром 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини А7028. Загинув 15 серпня поблизу населеного пункту Торецьк Донецької області під час мінометного обстрілу. Йому було 39 років.
Дмитро Яцишин родом із села Гірське Миколаївської громади.
Був старшим солдатом, бойовим медиком зенітної ракетної батареї в/ч А2847. Загинув під час виконання бойового завдання біля міста Суми. У віці 33 роки.
Петро Мороз житель Нового Роздолу.
Був молодшим сержантом, кулеметником 2-го відділення 1-го взводу 2-ї стрілецької роти в/ч А7373. Загинув 23 липня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кліщіївка Донецької області. Йому було 52 роки.
Сергій Ворошик житель міста Соснівки Червоноградської ТГ.
Солдат, навідник-оператор механізованого відділення військової частини А4638. Загинув 15 серпня під час виконання бойового завдання поблизу села Нововодяне Луганської області.
Василь Великийчоловік народився 10 лютого 1996 року. Уродженець міста Дубляни.
Навчався у Дублянському опорному ліцеї імені Героя України Анатолія Жаловаги Львівської міської ради. Здобув освіту у Державному навчальному закладі «Львівське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту».
Після завершення навчання працював водієм-експедитором. У вільний час захоплювався футболом та автомобілями. За словами родини, був «надзвичайно веселою людиною, справжньою душею компанії».
Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від окупантів. Виконував бойові завдання на Харківщині у лавах 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України.
Загинув 2 листопада 2023 року. У захисника залишилися батьки, брат та хрещений син.
Михайло Левандовський народився 20 січня 1974 року. Уродженець села Бертишів Львівської області. Проживав у Львові.
Навчався у Ліцеї №94 Львівської міської ради. Здобув освіту у Вищому професійному училищі №63 міста Львова (сьогодні – Львівське вище професійне училище транспортних технологій та сервісу Національного транспортного університету).
Впродовж усього свого життя пропрацював у сфері перевезень: спершу був водієм у Комерційній виробничо-приватній фірмі «Будекстра», а згодом – у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ТОІ-ТОІ Системи санітарні». У вільний час захоплювався рибальством та грибництвом, був надзвичайно «відповідальною, доброю, працьовитою та дбайливою людиною, люблячим батьком та чоловіком».
Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації доєднався до лав Збройних Сил України. Боровся із загарбниками на Запорізькому, Харківському та Донецькому напрямках у лавах 33-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ.
Загинув 20 липня 2024 року. У Михайла Левандовського залишилися батьки, дружина, троє дітей та брат.
Тарас Сало народився 18 серпня 1991 року. Львів’янин.
Навчався у Середній загальноосвітній школі № 99 міста Львова. У 2013 році закінчив Львівський державний університет безпеки життєдіяльності за спеціальністю «Організація перевезень і управління на транспорті».
Після завершення навчання вступив до складу Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Згодом Тарас Сало обійняв посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №1 Червоноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області. Активно займався спортом, зокрема, кікбоксингом, брав участь у низці національних змагань. Був відданим уболівальником львівських «Карпат». За словами близьких, Тарас Сало був «людиною-воїном, надзвичайно рішучим і прагнув присвятити своє життя допомозі іншим».
У травні 2023 року став на захист держави від російських загарбників. Виконував бойові завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності держави на східному напрямку у складі полку управління поліції особливого призначення № 1 (штурмовий полк «Сафарі») Департаменту поліції особливого призначення «Об’єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють». Впродовж останнього часу обіймав посаду заступника командира взводу. Незважаючи на п’ять складних поранень, щоразу повертався на фронт до своїх побратимів.
Загинув 18 серпня 2024 року. У Тараса Сала залишилися бабуся, батьки, донька, дружина та сестра.
ДИВИТИСЯ ОНЛАЙН
