Помер Маріо Варгас Льоса — класик світової літератури та нобелівський лауреат

Про його смерть повідомляє Assosiated Press з посиланням на родину, уточнивши, що письменник відійшов у мирі, в Лімі, в колі найближчих.

«Його відхід стане болем для родини, друзів і читачів по всьому світу. Але ми віримо, що знайдемо розраду в усвідомленні: він прожив довге, насичене життя і залишив після себе велику літературну спадщину, яка переживе його», — йдеться в офіційній заяві родини.

Маріо Варгас Льоса — автор понад шістдесяти романів, п’єс, есе та публіцистичних текстів, у яких з аналітичною глибиною досліджував феномен влади, корупції, диктатури, свободи й спротиву. Його літературний дебют відбувся 1959 року зі збіркою оповідань Los Jefes («Дівчата та інші історії»), але справжню славу принесла йому книга La ciudad y los perros («Час героя», 1963), де він змалював жорстоку реальність військової академії — з особистого досвіду.

Роман викликав скандал на батьківщині — армія Перу публічно засудила автора, звинувативши його в наклепі, а тираж книги був частково знищений. Та саме цей текст відкрив Варгасу Льосі двері в плеяду «латиноамериканського буму» — потужної хвилі письменників 60–70-х років, серед яких також були Габріель Гарсія Маркес, Хуліо Кортасар і Карлос Фуентес.

Його роман Conversación en la Catedral («Розмова в соборі», 1969) вважають одним із головних політичних творів ХХ століття — тонкий психологізм, глибокі діалоги й непримиренна критика авторитаризму зробили його літературною класикою.

Варгас Льоса не обмежувався тільки художнім письмом — він був активним публіцистом, автором колонок, зокрема в циклі Piedra de Toque, які друкувалися в провідних медіа Іспанії та Латинської Америки.

У 1990 році Варгас Льоса навіть балотувався в президенти Перу, обіцяючи навести лад в економіці країни, яка переживала глибоку кризу. Він програв вибори Альберто Фухіморі, але не залишив громадського простору — надалі активно висловлювався з політичних питань і підтримував демократичні рухи.

У 2010 році Шведська академія присудила йому Нобелівську премію з літератури «за картографію структури влади та проникливі образи опору, бунту й поразки особистості».

Маріо Варгас Льоса залишив по собі не лише тексти, а цілу епоху — епоху критичного мислення, яскравої мови та інтелектуальної сміливості. Його голос назавжди залишиться в історії світової літератури.