Помер «італійський Робінзон Крузо», який 32 роки жив на безлюдному острові

Моранді помер 3 січня 2025 року в місті Модена. Причиною смерті стала мозкова геморагія, повідомив Антоніо Рінальдіс, співавтор книги про життя Мауро. Про це пише The New York Times.

Мауро Моранді оселився на Буделлі у 1989 році, майже випадково. Подорожуючи з друзями на катамарані, він натрапив на цей мальовничий острів і одразу закохався у нього. Він залишився жити в старій хатині часів Другої світової війни, захоплюючись красою природи та уникаючи міської метушні.

«Я хотів втекти від суспільства і знайти просте життя», – розповідав Мауро. Він жив без електрики, використовуючи сонячні батареї та автомобільні акумулятори для зарядки телефону і планшета. Їжу та книги він отримував під час поїздок на сусідній острів Ла-Маддалена.

Моранді став неофіційним охоронцем Буделлі, відомого своїм рожевим піщаним пляжем. Його головним завданням було захищати крихкий екосистемний баланс острова від туристів, які могли пошкодити унікальний пляж.

«Я хотів, щоб люди зрозуміли, чому потрібно берегти природу», – казав Мауро.

З часом він почав ділитися фотографіями і розповідями про острів у соціальних мережах, привертаючи увагу громадськості до проблем охорони довкілля.

Примусовий від’їзд

У 2016 році острів перейшов у власність держави і став частиною Національного парку архіпелагу Ла-Маддалена. Влада вимагала, щоб Моранді залишив острів через небезпеку для його здоров’я і невідповідність його житла будівельним нормам.

Незважаючи на кампанії підтримки, петиції з понад 75 тисячами підписів та численні інтерв’ю, Мауро змушений був покинути Буделлі у 2021 році. «Я йду, сподіваючись, що острів залишиться таким же красивим, як я його зберігав протягом 32 років», – написав він перед від’їздом.

Спадщина Мауро Моранді

Моранді народився 12 лютого 1939 року в Модені. До своєї «острівної» епопеї він працював вчителем фізичного виховання. У нього залишилися три доньки, брат і шестеро онуків.

Його життя надихнуло написання книг, зйомки документальних фільмів і навіть створення пісень. Для багатьох він став символом любові до природи та прагнення до гармонії з навколишнім середовищем.

Після його смерті одна із прихильниць написала: «Щасливої подорожі, Мауро. Тепер тебе ніхто більше не вижене з твого улюбленого острова».