«Орлан-10» та «Мста-С»: відомий аналітик пояснив, у чому небезпека головного «дуету» армії РФ
Зараз не тільки українці не мають засобів боротьби з «парою» Орлан+Мста-С. Їх нема і в НАТО
Безпілотник «Орлан-10» та самохідна гаубиця «Мста-С» - упродовж останніх чотирьох місяців найнебезпечніший «дует» у російській армії, з яким складно боротися. Так уважає відомий австрійський аналітик Том Купер, який в одному зі своїх оглядів повномасштабної війни в Україні пояснив, у чому загроза цієї пари і чому цю проблему потрібно вирішити якнайшвидше.
Як працюють в парі Орлан і Мста-С
«Від моменту відступу з північної України і зосередженні військ на Донбасі та Херсонщині, від початку розгортання «фронтальних боїв» росіяни застосовують для аерофоторозвідки велику кількість безпілотників «Орлан-10». Ці апарати пов’язані з артилерійськими установками за допомогою «автоматичної тактичної системи керування» — вона дуже нагадує українську «Кропиву», про яку я розміщував статтю десь два місяці тому», - пише Тому Купер.
За його словами, на відміну від перших 2-3 місяців війни, зараз росіяни «штампують» «Орлани» у великих кількостях, адже деталі до них легко придбати. Зокрема, в Китаї. Відтак зараз росіяни застосовують «Орлани» у високих концентраціях над порівняно невеликими територіями зіткнень на сході, щоб вистежувати українську артилерію.
«У результаті українці мають дві великі проблеми», - констатує аналітик.
Перша, на його погляд, полягає в тому, що українці не мають зброї, якою можна боротися з «Орланами». Так, безпілотники можна успішно збивати переносними РЗК Martlet, «Стінгер» або «Стріла», але їх в українців мало. Водночас легкі протиповітряні установки мають надто низьку дальність - «Орлани» ж здебільшого літають на максимальній висоті 1000-1500 метрів. Друга проблеми – росіяни мають не лише багато «Орланів», а ще більше гаубиць «Мста-С». Зрештою, як реактивних систем залпового вогню БМ-27 «Ураган» і БМ-30 «Смерч».
«У поєднанні безпілотники й РСЗВ створюють ось яку загрозливу ситуацію: від моменту, коли українська артилерія робить перший постріл із М777 або самохідного «Цезаря», або «Краба», або М109, і до моменту, коли росіяни починають стріляти по цих гаубицях у відповідь, минає всього одна хвилина — якщо точніше, то від 46 до 60 секунд. Так, російська артилерія б’є не дуже точно, але вона закидає такою кількістю снарядів, що «бодай один із них завдасть якоїсь шкоди», що дуже часто і трапляється», - каже Купер.
Рішення треба знайти негайно
Він наголосив, що зараз не тільки українці не мають засобів боротьби з цією «парою». Їх нема і в НАТО. Альянс, звісно, спробував би боротися «за допомогою радіоелектронної боротьби, «антидронових рушниць» та іншої магії, але всього цього просто було б замало — бо «Орланів» у росіян надто багато, та й гаубиць теж».
«Не тільки українці потребують багато артилерійських установок і багато засобів радіоелектронної боротьби, але й ціле НАТО потребує «рішення», щонайменше «проблеми з Орланами». Я дуже сумніваюся, що найближчим часом хтось зможе помістити протиповітряну зброю калібру 57-60 мм (бо її дальності має вистачити, щоб поцілити в «Орлан» на висоті 2000-3000 метрів) на платформу розміром із Toyota Hilux (для боротьби з «Орланами» потрібна платформа, яка рухається з високою швидкістю, а сама зброя калібру 57-60 доволі важка), та ще й зможе наштампувати достатню кількість таких комплексів... а це означає, що не тільки Україні, а й цілому Заходу необхідне інше рішення. ...і то негайно!», - переконаний Том Купер.
Що таке безпілотник Орлан
«Орлан-10»— багатоцільовий безпілотний авіаційний комплекс, призначений для ведення спостереження за протяжними і локальними об’єктами у важкодоступній місцевості. Розробили “Орлан” “Спеціальному технологічному центрі” у Санкт-Петербурзі. Вважається одним з найновітніших апаратів такого типу в російській армії.
Безпілотники оснащені відеокамерами з кутом огляду 360 градусів й можуть підійматися на 5 км, що робить їх недосяжними для частини протиповітряної оборони. Щоправда, здебільшого ці апарати діють на висотах близько 2 км.
“Орлан-10” – середнього радіуса дії, його використовують на відстанях до 120 км від пункту управління, але в автономному режимі він може відлітати на відстань 600 км. Час перебування у повітрі – до 18 годин, швидкість польоту – 90-150 км на годину. Використовують для передачі даних артилеристам.
