Реклама
НТАСуспільствоНочували на голому бетоні, без води. Борчиня тероборони з Маріуполя розповіла про російський полон

Ночували на голому бетоні, без води. Борчиня тероборони з Маріуполя розповіла про російський полон

СУСПІЛЬСТВО
Ночували на голому бетоні, без води. Борчиня тероборони з Маріуполя розповіла про російський полон
Реклама

Звільнена з полону військовослужбовець ТРО Ольга Лекунова каже, що до останнього не вірила, що обмін відбудеться. З полону борчиню з Маруполя зустріла її донька. Ольга Лекунова в ефірі «Суботнього стріму» на телеканалі NTA розповіла про те, як пережила російський полон. Ольга розповідає, що за весь час полону рашисти дозволили полоненим лише раз написати листа додому. Жодних телефонних дзвінків не дозволяли.

«Я здавалась в полон із заводу Ілліча 12 квітня. До цього ми три рази намагалися прорватися з цього заводу у бік Волновахи. Один раз намагалися прорватися у бік «Азовсталі», щоб з’єднатися з усіма іншими. Але нам не вдалось… Це був дійсно шок. Нас спочатку привезли із заводу у селище Мирне. Там у нас забрали майже усе. Там були як російські військові, так і представники так званої «ДНР». Згодом нас доправили до Сартани, де ми дві ночі ночували на голому бетоні. Вони нам покидали якість спальники, які їм були непотрібні. Такі нелюдські умови, не було води. Вони за ці півтори доби покормили нас лише один раз», - розповідає борчиня.

Після цього, за словами захисниці, полонених привезли до Оленівки, де вони пробули 7 днів в нелюдських умовах.

«Організм був настільки виснажений, що ми спали майже цілодобово. Нас запхали в шестимісну камеру – 36 жінок. Чоловіків там по 50 сиділо в таких камерах. Жахливий сморід, нестача води, жахлива їжа. А пізніше почалась наша довга подорож по тюрмах РФ… Зі мною було 55 жінок, нас перевозили з одного місця в інше», - додала вона.

Ольга Лекунова розповідає, що коли уже поверталась з полону, то жінки розмовляли «про те, що ми будемо готувати, коли ми вийдемо з полону і як будемо обіймати своїх дітей». Борчиню зустріла її донька. Каже, у цей вечір були обійми і сльози.

«У мене донечка теж військовослужбовець. Вона зустріла у перший же вечір. Були обійми сльози. Я дуже хвилювалась за неї всі ці пів року», - зізнається військовослужбовець.

   

Реклама
Реклама
Реклама