Навіть подумки туди важко повертатися... Командир 80-ки про бої бригади

Захист України для знаменитої львівської 80-ки розпочався з півдня України, далі - вогонь сходу... Командир 80 ОДШБр Ігор Скобюк розповів про оборону Вознесенська на Миколаївщині ще на початку повномасштабного вторгнення і важкі бої за переправу через Сіверський Донець біля Білогорівки, що вже стали легендою. Відео розмістили на сторінці Міністерства оборони України.

"Перший день... Дуже рано посеред ночі бригада отримала сигнал бойової тривоги. Ми почали одразу діяти, виконувати визначення завдання. День був такий... Він не був метушливий, але був дуже насичений завданнями...", - пригадує Ігор Скобюк.

"Уже в перший день побачили авіацію..."

За словами командира, вже в перший день побачили авіацію, яка активно діяла по позиціях, великі угруповання противника великими колонами намагалися стрімко просуватися, оминати українські заслони. Зокрема, на Вознесенськ наступала 126 бригада морської берегової оборони і на підході до міста, визнає командир львівських десантників, їхня тактика була ефективною - проводили розвідку, оминали заслони. Українцям на деяких позиціях доводилося відходити, залишаючи засідки, мінні пастки.

"Втім наші частини бригади не дали захопити місто та переправитися через Південний Буг, що врешті не дозволило реалізувати план із захоплення Одеси та Миколаєва. Роль зіграла підтримка населення та ефективна розвідка. Перша атака була стрімка, штурмові загони увійшли в місто у районі Болгарки був вогневий мішок, зірваний міст... У нашому тилу діяв ворожий десант із Улану-Де. Першими їх зустріли наші артилеристи, які дуже круто себе показали. Розвернули гармати, кулемети, стрілецьку зброю... Ми мали там втрати, але врешті просто розкатали їх. Бої велися близько тижня, але найбільше напруження було у перші  два дні. Збили два вертолоти, 15-17 танків у битві за Вознесенськ", - розповідає командир.

"Вони перли, а ми бачили і били, бачили і били"

Білогорівка - це взагалі окрема історія, де було кілька ліній подій. У деяких моментах - це був просто подвиг, - говорить про знамениті бої Ігор Скобюк.

"Противник, потужність артилерії... Ворог переважав по кількості, по масованості. Це була суцільна стіна вогню. Наші бойові порядки наражалися на всю глибину. Не було спокійного місця - від першої позиції і до тилової лінії, де була розгорнута наша артилерія. Не були вони боягузами... Вони йшли... Але ми їх бачили і били. Бачили і били. Хоча було важко обрати пріоритет, по кому стріляти: чи по колоні, що підходить, чи по переправі, чи по тих, хто вже переправився. Це було секунда на оцінку, секунда на рішення, секунда - на команду", - описує травневі події Ігор Скобюк.

Загалом росіяни робили 9 спроб виставити переправу. Додає, що українські сили відступити не мали права, адже далі стояли ще ворожі підрозділи, які мали також пройти переправою і одразу рухатися на Слов'янськ. Також ворогу сприяли і деякі місцеві мешканці. Щодо зброї, яку росіяни використовували, то, каже, простіше перелічити, чого не було. Діяли "Урагани", ракетні установки, бригадна артилерія

"Це було дуже напружено. Навіть подумки в ці події складно повертатися... Бо згадуєш втрати, всі ці зусилля. Це відверто була "курська дуга"", - зізнається Ігор Скобюк.