Із призначенням Залужного послом усе зрозуміло. Портников про політичну класику
Призначення популярної людини послом у ту чи іншу країну означає сподівання, що на відстані ця людина не буде сприйматися так, як вона сприймалася на своїй посаді
В усіх схожих системах, як в Україні, призначення послом людини, яка займала високу посаду у політичному чи військовому керівництві держави, оцінюється абсолютно однаково. У такому кроці не варто шукати пафосу і нових пояснень. В ефірі "Говорить Великий Львів" публіцист і політичний оглядач Віталій Портников прокоментував новину про призначення Валерія Залужного послом України у Великій Британії і те, чому колишній Головнокомандувач ЗСУ погодився на таку пропозицію від президента.
"Люди, які позитивно ставляться до генерала Залужного можуть уважати, що він просто ухвалив рішення залишатися корисним державі, а не створювати якісь конфліктні ситуації із вищим політичним керівництвом України. Я не можу сказати, як це вплине на його рейтинг. Але можу говорити, що призначення популярної людини послом у ту чи іншу країну означає сподівання, що на відстані ця людина не буде сприйматися так, як вона сприймалася на своїй посаді і перебувала в межах країни. Це не новина, це класика", - пояснив Портников.
Він нагадав, що така практика "популярна" в багатьох державах. Її використовували і в Радянському Союзі, коли "звільнених сильних посадовців відправляли кудись послами". Наголосив, що тоді ніхто навіть не ставив "нетактовних" і пафосних запитань про те, яку користь може принести, "для прикладу, товариш Молотов на посаді послав Монголії, чи товариш Полянський в Японії".
"Ми всі дорослі люди, тому у випадку із призначенням Залужного не варто робити вигляд, що ми чогось не розуміємо", - додав Віталій Портников.
Публіцист пригадав один красномовний випадок, коли в серпні 1991 року після поразки путчистів новим міністром закордонних справ Радянського Союзу призначили посла у Чехословаччині Бориса Панкіна - одного із небагатьох дипломатів, який підтримав Михайла Горбачова і не виконував накази нового керівництва, що намагалося організувати державний переворот.
"Але через кілька місяців з'ясувалося, що на посаду хоче повернутися відомий на той час політик, майбутній президент Грузії Едуард Шеварднадзе. СРСР залишалося існувати лічені тижні і Горбачов вважав, що призначення Шеварднадзе посилить його вплив і дозволить зберегти Союз від розпаду. Та з'явилося питання, що робити далі з Панкіним, який виступив проти путчу... І тут звільнення. Тоді Горбачов зателефонував тодішньому прем'єр міністру Великої Британії Джону Мейджору і домовився про призначення Панкіна послом. До слова, потім Панкін ще багато років очолював посольство Росії в Лондоні", - описав історичний приклад Віталій Портников.
Нагадаємо, 8 лютого президент Володимир Зеленський звільнив генерала Валерія Залужного із посади Головнокомандувача ЗСУ. У четвер, 7 березня, Зеленський погодив кандидатуру Залужного на посаду посла України у Великій Британії. Міністерство закордонних справ України спрямувало британській стороні відповідний запит.
