«Я відкрив око і побачив свою розірвану руку»: у Львові лікарі врятували кінцівку 22-річного захисника

Про історію бійця розповідає Львівська міська радаю

Микита Балушинський пішов на контрактну службу ще у 18 років, а повномасштабне вторгнення зустрів у лавах реактивної артилерії. Згодом перевівся до 3-ї штурмової бригади, де став оператором дронів.

Важке поранення він отримав 25 вересня 2024 року в районі окупованого села Кармазинівка, що на Луганщині.

«Я почув хлопок, але він був не гучний, бо перетинки розірвало моментально. Мене відкинуло десь на 3-4 метри. Відкрив одне око, бо інше було залите кров’ю через уламки, і побачив свою розірвану руку. Думав, що половини долоні в мене вже не буде. А у мене ще й до того плече осколками зачепило та ноги», – згадує Микита.

Через півтори години його доправили на стабілізаційний пункт.

«Мені там мали зробити ампутацію руки. Але мої побратими вплинули на те, щоб її залишили. Вони вже загинули… Це були Валькірія (бойова медикиня 3-ї штурмової) і Берсерк. Вони були кращі з кращих», – з болем говорить військовий.

Операція, яка врятувала руку

Після стабілізації та лікування у Харкові Микиту відправили до Львова, у центр UNBROKEN. У нього діагностували множинні переломи фаланг усіх пальців, серйозні пошкодження м’яких тканин, втрачені вказівний і середній пальці.

Львівські хірурги вирішили зробити все можливе, щоб зберегти кисть. Після видалення нежиттєздатних тканин вони виконали остеосинтез кісток та застосували унікальну методику італійської пластики.

«Ми взяли шкірно-фасціальний клапоть із передньої черевної стінки та пришили до нього пошкоджену кисть. Це дозволило зберегти кровопостачання та уникнути ускладнень», – розповідають лікарі.

Микита провів п’ять тижнів із рукою, пришитою до живота. На щастя, тканини прижилися, і кисть вдалося врятувати.

Попереду – довга реабілітація та повернення до бригади

Микиту чекають ще кілька реконструктивних операцій та тривала реабілітація. Втім, він мріє повернутися до своєї бригади.

«Я хочу якнайшвидше відновитися і знову бути в строю. Це мій обов’язок перед побратимами», – каже військовий.