Ефект бумеранга. Україна в епіцентрі найбільшого геополітичного протистояння

Найближчими днями відбудеться засідання комісії Україна – НАТО. Про це домовилися президенти України та США Володимир Зеленський і Джо Байден за підсумками телефонної розмови в понеділок, 3-го січня. У зв’язку з цим політичні експерти акцентують увагу на тому, що шантаж Росії не призвів до якихось відступів у питаннях євроатлантичних намірів України, а навпаки – загострив ситуацію навколо НАТО. Таким чином для Кремля це може мати ефект бумеранга. Адже бажання приєднатися до Альянсу вже висловлюють країни, як раніше твердо хотіли залишатися нейтральними, наприклад, Фінляндія.

Чому Україна та НАТО приречені співпрацювати

Іншого вибору не було

«Високо ціную підтримку США нашої пропозиції провести найближчими днями засідання комісії Україна – НАТО», – заявив Володимир Зеленський після спілкування з Джо Байденом.

Як відомо, комісія Україна – НАТО є найвищим органом, який ухвалює рішення щодо розвитку відносин нашої держави з Північноатлантичним альянсом і спрямовує заходи практичної співпраці. Вона також є форумом для консультацій між країнами-членами Альянсу й Україною з тих питань безпеки, що викликають взаємну зацікавленість.

«Зеленський, як керівник держави, апріорі вимушений був еволюціонувати в якийсь із великих геополітичних таборів світу. Його тактика перебування посередині, один із різновидів тези «какая разніца», з якою він перемагав на українських виборах, аж ніяк не прийнятна на міжнародному рівні. Тут треба чітко визначатися», – вважає політичний експерт Андрій Дудок.

За його словами, президент України просто не мав іншого вибору. Ще на початках він мав певні ілюзії стосовно того, що «можна просто перестати стріляти» чи «подивитися в очі Путіну», але згодом зіткнувся з відвертою зневагою очільника Кремля як особисто до себе, так і до України взагалі. І це визначило подальший вибір.

«Не вплинув на Зеленського і той факт, що комісію Україна – НАТО ще декілька років тому тісно пов’язували з Петром Порошенком, до якого в нього «особливе ставлення», та іншими попередниками на посаді керівника держави. Заразі тільки Альянс є надійним щитом перед російською загрозою. Можна сказати, що інстинкт самозбереження спрацював», – додав Андрій Дудок.

Комісію Україна – НАТО утворили відповідно до Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО ще 9-го липня 1997-го року в Мадриді. Її завданням є забезпечення розвитку стосунків між ними, контроль над процесом планування майбутніх заходів і пропозицій щодо шляхів поліпшення співпраці.

НАТО чи не НАТО?

Зараз Володимир Зеленський постійно торпедує питання НАТО. Зокрема в останніх днів минулого року він заявив, що Україна може взяти участь на саміті НАТО, який відбудеться в Мадриді 2022-го. Там представники української влади планують порушити питання вступу в Альянс. За словами Зеленського, під час саміту Україна вимагатиме конкретної дати, коли вона зможе стати рівноправним членом НАТО.

«Ми обговорюємо участь України на саміті НАТО у Мадриді 2022-го року. Для нас важливо, щоби ми були там присутніми в тому чи іншому вигляді, а також, щоби 2022-го ми мали конкретику з датою: коли чи протягом якого терміну нас бачать рівноправним членом Альянсу», – наголосив Зеленський.

«Хто би там що не розповідав про суб’єктність України та скільки би не повторював слова «нічого про Україну без України», ситуація проста, як двері: у центрі уваги НАТО, який завойовує позиції у геополітичному вимірі, а Путіну зі зрозумілих причин це дуже не подобається. Звідси і шантажі, і напруга на російсько-українському кордоні, і вірогідність нової кризи, яка може призвести до непередбачуваних наслідків», – наголосив політичний експерт Андрій Дудок.

Переговори відбудуться 12-го січня

Тому проблема ймовірного російського вторгнення в Україну залишається дуже гострою і актуальною. Голова комітету з розвідки Палати представників Конгресу США Адам Шифф заявив у інтерв’ю CBS News, що у такому разі Кремль отримає зворотній ефект, адже НАТО наблизиться до кордонів Росії. Це, на його думку, є потужним стримувальним фактором від нападу.

«Росія має зрозуміти, що ми – США та наші союзники – в цьому єдині. Я вважаю, що потужним стримувальним фактором є розуміння того, що якщо росіяни вторгнуться в Україну, то це наблизить НАТО до Росії, а не відштовхне далі. Що ми наблизимо більше активів НАТО до Росії. Що це матиме протилежний ефект від того, якого намагається досягнути Путін», – зазначив Шифф.

За великим рахунком, єдине, чого домігся Путін своїми шантажами, – це переговори на найвищому рівні. Саме цю тему обговорили декілька днів тому генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг і державний секретар США Ентоні Блінкен. Вони підтвердили, що Альянс готовий до діалогу з агресором і назвали дату – 12-го січня.

Spoke to @SecBlinken on the importance of de-escalation of #Russia’s considerable military build-up in & around #Ukraine. #NATO stands united. We are prepared for dialogue in the NATO-Russia Council on Jan 12.

— Jens Stoltenberg (@jensstoltenberg) December 31, 2021

Своєю чергою, в Росії теж намагаються триматися грізно. Зокрема, міністр закордонних справ Сергій Лавров заявив, що Москва вживатиме заходи для усунення загроз своїй безпеці, якщо США та НАТО не відгукнуться на її пропозиції.

«Якщо в розумний термін конструктивної відповіді не буде, і Захід продовжить свою агресивну лінію, то Росія буде змушена вживати всіх необхідних заходів для забезпечення стратегічного балансу й усунення неприйнятних загроз нашій безпеці», – сказав Лавров.

За його словами, російське МЗС не дасть нібито «замотати ініціативи у нескінченних дискусіях». Він зазначив, що Росії надзвичайно важливо, щоб у переговорах брали участь американські військові. Лавров також додав, що пропозиції спрямовані на створення та юридичне оформлення нової системи домовленостей із Заходом у сфері безпеки, та припустив, що на її базі можливі нові угоди щодо контролю над озброєннями.

«Зрозуміло, вони не будуть схожі на давно застарілий Договір про звичайні збройні сили в Європі, який підписали ще 19-го листопада 1990-го року в Парижі, навіть у його адаптованій версії», – зазначив Лавров.

І фіни взяли курс на НАТО

Після останніх загроз від Росії заворушилися і в Скандинавії. Наприклад, традиційно нейтральна Фінляндія вирішила, що повинна зберегти можливість подачі заявки на вступ до НАТО. Крім того, як повідомляє Iltalehti, країна продовжуватиме посилену оборонну співпрацю з Євросоюзом.

«Ми зберігаємо можливість подання заявки на вступ до НАТО. Маємо оцінити таку свободу вибору, так як це стосується права держави вирішувати питання про свою безпеку», – заявила у своєму новорічному зверненні прем'єр-міністерка Фінляндії Санна Марі.

При цьому вона зазначила, що це основи європейської безпеки, закріплені в принципах організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ).

«Ми показуємо, що робимо уроки з минулого. Ми зберігаємо простір для маневру», – додала Санн Марі.

Як відомо, Фінляндія не є членом НАТО, але останніми роками налагодила міцніші зв'язки з організацією і вибрала військове обладнання за зразками країн-членів НАТО.

«Кремлівський псих дістав навіть фінів, які весь цей час зберігали нейтралітет і не вступали до Альянсу. Раніше фіни вважали, що їхня безпека залежить від стосунків із Росією, тому їм важливо мати максимально добрі міждержавні відносини. Але тепер вони мислять інакше. Путін «допоміг», – зазначив український політик Борислав Береза.

Раніше Швеція рішуче теж категорично висловилася щодо вимоги Росії про те, щоби НАТО не приймав нових членів. Міністр закордонних справ Швеції Анн Лінде вважає, що кожна країна має право самостійно робити вибір про вступ в ту чи іншу організацію.

Що таке НАТО зараз

є міжнародною міжурядовою організацією, яка закріпила військово-політичний союз 30-ти держав Північної Америки і Європи. Перший договір НАТО підписали у Вашингтоні 4-го квітня 1949-го року. Головна роль НАТО полягає у забезпеченні свободи та безпеки країн-членів з використанням політичних і військових засобів. НАТО дотримується спільних цінностей демократії, індивідуальної свободи, верховенства права та мирного розв'язання суперечок, підтримує ці цінності в усьому євроатлантичному регіоні. Альянс стоїть на захисті своїх країн-членів від загрози агресії: головним військово-політичним принципом організації є система колективної безпеки, тобто спільних організованих дій всіх її членів у відповідь на напад ззовні. З моменту свого заснування кількість нових держав-членів Альянсу збільшилось з первинних 12-ти країн до 30-ти. Найімовірнішим претендентом на поповнення союзу є Боснія і Герцеговина, яка отримала План дій щодо членства в НАТО в грудні 2018-го року. Грузія та Україна теж перебувають у списку кандидатів на членство в НАТО. Крім того, ще 20 інших держав беруть участь у різноманітних прогрмах під егідою Альянсу. Сукупні військові витрати всіх членів НАТО 2020-го року складали понад 57% загальносвітового загального обсягу. Члени організації погодилися, що їхньою метою є досягнення або підтримка цільових витрат на оборону щонайменше 2% від валового внутрішнього продукту до 2024-го року. Перші 12 держав, які підписали Північноатлантичний договір 4-го квітня 1949-го року, є країнами-засновниками НАТО:

Бельгія Велика Британія Данія Канада Ісландія Італія Люксембург Нідерланди Норвегія Португалія США Франція

Згодом до НАТО приєдналися:

18-го лютого 1952-го – Греція та Туреччина 9-го травня 1955-го – Німеччина 30-го травня 1982-го – Іспанія 12-го березня 1999-го – Польща, Угорщина, Чехія 29-го березня 2004-го – Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина, Словенія 1-го квітня 2009-го – Албанія, Хорватія 5-го червня 2017-го – Чорногорія 27-го березня 2020-го – Північна Македонія