До "азовців" ставилися з особливою люттю. Святослав “Хоробрий” розповів про рік у російському полоні

У ворожому полоні - повна інформаційна блокада, тебе постійно намагаються зламати фізично і морально. Святослав Сірий - один із оборонців Маріуполя - розповів в інтервʼю для проєкту Говорить Великий Львів про те, як після виходу з «Азовсталі» рік пробув у ворожому полоні.

"В полоні було найважче те, що ти в повній неволі. Навіть на "Азовсталі" ти був вільним, ти міг вирішувати що робити навіть під загрозою смерті. В полоні - ти в жорстокому рабстві НКВДшної системи, бо методи не дуже помінялись. Ти в тому незнанні, що з тобою буде далі, що буде з побратимами, що відбувається в Україні, з твоїми рідними. Це повна інформаційна блокада, ніякого зв'язку, тебе постійно намагаються зламати фізично і морально. "Азов", як і всі добровольчі військові формування - "Айдар", "Правий сектор", "Донбас". Нас завантажують в найгірші умови для того, щоб ми після виходу не те що не могли повертатися назад на службу, а не могли навіть жити спокійно. Найважче - це повне незнання: скільки тобі тут бути, чи декілька років, чи тобі прийдеться просто в московських мордовнях загинути", - каже Святослав "Хоробрий".

За його словами, до "азовці" ставилися з особливою люттю. В Оленівці 330 воїнів тримали у бараці, який розрахований на 50 осіб.

"На Оленівці ми жили в бараках, я там був два місяці. Це як тюрма з барачною системою, у нас там був строгий режим. Барак розрахований на 50 людей, а нас в бараку жило 330 людей. Я з товаришем майже два місяці на вулиці проспали, бо там було комфортніше, ніж в приміщенні, там було дуже гаряче. А В Донецькому СІЗО - це був підвал. У них це "яма" називається. Це особливий режим, в камері, яка розрахована на 10 осіб, а нас було 25. По двоє-троє спали на нарах. Мене поміняли 6 травня, а нормальне сонце і небо я бачив до того 18 листопада. Єдиний позитив - це те, що ми були там в своєму колективі, ми всі одного духу", - розповів військовий.

Святослав Сірий каже, що в полоні старались "лити" дезінформацію начебто "Київ вже наш", "захід України забрала Польща", "вас всі кинули". Військовий пригадує, що за весь час полону довелось пережити все найгірше - поранення, голод, холод та навіть спрагу на декілька днів.

"Ми як люди з критичним мисленням, навіть в тих умовах, розуміли, що більшість з того, що вони розказують - це лише заради того, щоб зламати наш дух і зламати мотивацію боротися за рідну землю", - додав "азовець".