«Дітки із зони бойових дій бояться гучних звуків… Шукають укриття», - волонтер Юрій Федечко

Юрія Федечка у Львові знають як дитячого ангела-охоронця. Організація днів народжень для маленьких пацієнтів у гематологічному відділенні львівського шпиталю, активна діяльність у соціальних мережах задля збору коштів малечі на лікування, благодійні свята у місті. Із початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну Юрій та його товариші-волонтери допомагають переселенцям і людям, які залишилися у своїх домівках у зоні бойових дій.

«Навіть звук теки, що впала, лякає»

Майже всі дітки, які до війни перебували у гематологічному відділенні у Львові, зараз виїхали за кордон. Європейські лікарі надають їм допомогу та лікування безкоштовно. Тож тепер благодійники зосередили свою увагу на дітках, що пережили жахіття на територіях бойових дій, і врешті опинилися у Львові

«Ми продовжуємо години щастя у лікарнях, наші арт-терапевти далі працюють. Діти  вишивають, малюють, ліплять - і так поступово забувають страшні речі, які побачили. Зараз вони  лякаються навіть звуку теки, що випадково впала на землю. Діти зразу намагаються шукати укриття після таких звуків, щоби сховатися», - описує стан дітей, яким допомагає сьогодні.

Також волонтери формують гуманітарну допомогу та відвозять пакунки до гарячих точок – на схід і південь України.

«Є декілька видів запитів про допомогу. Хтось шукає дитяче харчування. Хтось памперси, жіночу гігієну. Також креми, маленькі шампуні», - благодійник та волонтер Юрій Федечко розповідає, чого потребують люди у зонах бойових дій.

Ще один нинішній напрямок роботи Юрія Федечка – підтримка українських військових і людей, що залишилися у зоні бойових дій.

«Збираємо і передаємо допомогу зі всього світу. Різні є посилки. У деякі додають душевні дрібнички – як то дитячі малюнки, іконка. Це те, що мало би підтримати людей, які отримають пакунок», - додає благодійник та волонтер Юрій Федечко.

 У команді – більшість переселенців

Зараз у команді благодійників, з якою працює Юрій Федечко, 25 людей. Здебільшого -переселенці. Наприклад, Олександр у перші дні війни вивіз родину із Харкова до Львова. Зараз займається постачанням потрібних речей у рідну область та сусідні до неї регіони. У самому Харкові в Олександра залишився бізнес професійної косметики та салони краси.

«Маємо вантажні машини. Почали за свої гроші закупляти продукти харчування. Те, що просили хлопці по районах. Поспілкувалися із друзями в Харков, які переоблаштували свій ресторан – перевели у закритий формат, щоб готувати обіди для ЗСУ, тероборони», - розповідає про свою теперішню діяльність переселенець із Харкова і волонтер Олександр Скрипніков.

За його словами, у Харкові залишилося багато літніх людей, сімей із маленькими дітками, яким потрібна допомога.

«Найстрашніше було, це коли бачиш дітей, які грають у футбол, а неподалік чути вибухи. А діти вже навіть не реагують. Розумієш, що вони до цього звикли. Для них це ніби норма. Це найстрашніше, що для людей такі речі стають звичними», - додає Олександр.

Зібрати допомогу – це пів справи. Не менш складно – доставити її за місцем призначення. Дороги, якими пролетіла війна, розбиті. Тому доставка забирає значно більше часу. Водії працюють на виснаження.

«Дорога часто забирає в рази більше часу, аніж би мала. Люди втомлюються, вигорання водіїв є, вигорання волонтерів… Але ми долаємо це і продовжуємо  цілодобово фасувати допомогу згідно запитів», - розповідає голова правління благодійного фонду “Із янголом на плечі” Ірина Плахтій.

Загалом за час повномасштабної війни волонтери відвезли на території бойових дій понад 250 тонн гуманітарної допомоги. Юлія Бундз