Це загальнодержавна криза. Інтерв’ю із Ігорем Смешком про останні події в Україні.

Переобрання Голови Верховної Ради змусив український політикум затамувати подих. Адже монобільшість, кажуть експерти, посадила в одне із головних крісел парламентсько-президентської республіки цілковито керовану Банковою людину. Чим це може загрожувати державі та які ще проблеми сьогодні має Україна – говоримо з очільником партії «Сила і честь» Ігорем Смешком.   - Події у Верховній Раді останніх кількох тижнів викликають дуже багато запитань. Чи дійсно в Україні сьогодні парламентська криза, про яку так багато говорить опозиція?  - Я думаю, що це не парламентська криза. Це криза державних інституцій влади в Україні. І це дуже серйозна загроза для демократії, яка, по велику рахунку, у нас ще не починала будуватись. У нас в Конституції проголошена перша стаття з 1996-го року, ми говоримо, що у нас демократія. Але демократія – це, перш за все, сталі інституції , верховенство права, розподіл трьох гілок влади, незалежних одна від одної. І процедура та взаємодії. У чому загроза того, що відбулось у нас зараз в Парламенті?  Заступник помічника Державного секретаря Сполучених Штатів півтора місяці тому назад сказав, що проблема величезна в Україні – це загроза інституціям державної влади. Втрата їх можливості керувати державою. Крім того, корупція, яка зараз у нас існує, вона загрожує так само нашій державності як і ворог, який окупував частину нашої території. 1 жовтня був оприлюднений аудит Європейської комісії, де говориться про те, що корупція у нас – це державна корупція. Вона не побутова. Не знизу. І у нашої влади нема абсолютно стратегії боротьби з нею на державному рівні. І у цих умовах ми з Вами стаємо свідками, як партія, яка має монобільшість, фактично не соромлячись, хоче повністю взяти під контроль незалежний інститут влади при демократії – законодавчу гілку влади. Зараз ми бачимо, що монобільшість робить спробу, не дуже звертаючи увагу на регламент  - а це є Закон. Коли на рівні вищих державних керівників кажуть: «Та цей регламент нам заважає економіку будувати». Як це закон може заважати щось робити? Завершаючи, це не тільки парламентська криза, це загальнодержавна криза. І нам вже наші союзники – США, ЄС, вони вже в дзвони б’ють: «У вас загроза втрати державності». В аудиті записано, що державна корупція загрожує державності України.  - Як вийти з цієї кризи, якщо перевиборів найближчим часом не буде. А саме перевибори політики називають можливістю покращити ситуацію?  - Наша політична партія – молода, неокосервативна. Яка відроджує традиції, закладені В’ячеславом Липинським ще 100 років тому назад. Коли він в Уряді гетьмана Скоропадського був ідеологом створення консервативно-демократичної партії України. Ми робимо все можливе, щоб створити організацію. Проблема кризи ще у тому, що у нас немає правдивих ідеологічних партій, які збираються відбудувати демократію. У нас фактично в Парламенті знаходяться вождівські партії, які стоять за лідером. І головна суть цих партій – це олігархічно-кланово-вождівське спрямування без прозорої ідеології, без програми, без стратегії. Для того, щоб демократія існувала, потрібно, щоб було дві системноутворюючі партії. Подивіться на США – є консерватори, є ліберали. Подивіться на Британію – є консерватори, є ліберали. Те ж саме Франція і Німеччина. Є інші партії – трохи правоцентричні. Але є два стопи. І ці два стовпи – це або консерватори, або ліберали. Консерватори  спираються на одвічний досвід народу, на національні традиції, повагу до минулого. Вони обережно відносяться до нових течій. Основа – свій власний історичний досвід. Ліберали говорять: «Світ дуже швидко змінюється, ми не можемо стільки часу оглядатися назад. Давайте щось змінимо». Але вони в одному спільні – вони демократичні партії. Вони розуміють, що необхідною складовою побудови демократії є більше половини середнього класу. Заможнього середнього класу. З відповідним рівнем політичної культури. Обов’язковими є три незалежні гілки влади. Що робити нам? По-перше, готуватися до наступних виборів. Зрозуміти, що демократія – це щастя переобирати свою владу. Але це шалена відповідальність за правильність цього вибору.  - Ворог на передовій не стихає. Як бути? Чи є якесь вирішення цієї ситуації, щоб завершити російсько-українську війну переможцями? - По-перше, ми перебуваємо у стані неоголошеної війни. І всьому суспільству треба зрозуміти, що це війна нашого народу. Проти агресії, яку здійснила Росія. Росія анексувала Крим і захопили частину наших територій. Як військова людина, хочу ще раз наголосити: « Не можна гратися у війну». Війну або ведуть і виграють, або її замовчують. Роблять вигляд, що її немає, і тоді обов’язково її програють. Ситуація така  - проти нас стоїть друга ядерна держава у світі. З найбільшою регулярною армією в Європі. Десь приблизно з того мільйона, що є в ЗСУ Росії, 150 тис гарно вишколені солдати і вони готові до наступальних операцій. Дуже небезпечна для нас справа – повітряно-космічні збройні сили Російської Федерації. У нас нема такого компонента, який міг би цьому протистояти. Але у нас є головне – ми захищаємо свою Батьківщину. У нас є мотивація. І наші вояки значно більше мотивовані і підготовлені для захисту. Але. Якщо буде оборонна операція, в цій операції головне – багатоешелонна оборона. Готовність всього суспільства захищатись. Чому зупинився агресор на сході? Бо втрати були несумісні з тим, що він міг продати за перемогу всередині. Оце наша гарна частина. Негарна – це те, що у нас немає союзників. За нас ніхто воювати не буде. НАТО за нас воювати не буде. Єдине, що треба робити – щодня уряд повинен робити економіку, армію, дипломатію та інформаційну політику. Чотири елементи державної сили.