Це вам не «Ігла»: «стрілок» розповів, чому росіяни так бояться «Стінгерів»

Оператор ПЗРК із позивним «Тамерлан», який служить у 128 окрема гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді - Закарпатський легіон, розповів, чому росіяни так бояться американських «Стінгерів» та чим цей комплекс відрізняється від радянської «Ігли», якою українці також вміють успішно підбивати цілі. Зараз «Тамерлан» працює і зі «Стігером», і з «Іглою». Каже: роботи вистачає. Російська авіація атакує практично щодня – «вертушки» і "СУшки". Українців обстрілюють некерованими авіаційними ракетами (НУРСами), з великокаліберних кулеметів та іншої зброї. Втім, знаючи про наявність ЗРК, росіяни дуже рідко залітають на відстань їх досяжності - до 5 кілометрів.

«Найчастіше буває так, що літак чи гелікоптер вилетить із-за балки, швидко випустить кілька ракет навмання і одразу «пірне» назад. Одного разу мені, здається, вдалося поцілити ворожий літак. Я захопив ціль, зробив пуск і хоча прямого влучення не бачив, з-за балки, куди «пірнула» СУшка, пішов чорний дим. Наші розвідники запускали туди дрон, але не побачили збитого літака. Напевно, йому вдалося дотягнути до окупованої території», - пригадує історію «Тамерлан».

За його словами «Стінгер» набагато ефективніший за «Іглу». Ним легше захопити ціль і простіше зробити пуск.

«Операція набагато плавніша, легша, можна сказати, приємніша для оператора. Крім того, «Стінгер» сам по собі є стримуючим фактором – росіяни, знаючи про нього, бояться підлітати на ближні дистанції, тому їхні обстріли малоефективні», - пояснює оператор ПЗРК.

Сам «Тамерлан» - воїн із досвідом. Воював проти Росії ще в 2015 році на Донеччині, а після демобілізації ще двічі служив у ЗСУ по контракту. У кінці лютого сам пішов у військкомат і потрапив у 128 бригаду. Родом військовий із Хмельниччини, вдома на нього чекають дружина й 11-річна донечка. «Ігла» — радянський переносний зенітно-ракетний комплекс, призначений для ураження вертольотів і літаків супротивника, які летять на малій висоті на зустрічних й паралельних курсах в умовах впливу природних та штучних теплових перешкод. Комплекс прийнято на озброєння 1983 року. «Ігла» перебуває на озброєнні армії України, багатьох країн колишнього Радянського Союзу, а також з 1994 року експортується більше ніж у 30 держав, включаючи Болгарію, Боснію і Герцеговину, В’єтнам, Сербію, Словенію, Хорватію, Чорногорію, Польщу, Німеччину, Фінляндію, Індію, Ірак, Малайзію, Сінгапур, Сирію, Південну Корею, Бразилію та Мексику. ПЗРК "Стінгер" - переносний зенітно-ракетний комплекс класу «земля — повітря» з інфрачервоною головкою самонаведення розробки американської компанії General Dynamics. Призначений для ураження вертольотів і літаків противника, що низько летять, на зустрічних і навздогінних курсах в умовах впливу природних і штучних теплових перешкод. Прийнятий на озброєння в США в 1981 році, перебуває на озброєні у близько 30 країнах. Інфографіка: АрміяІнформ Як пише "АрміяІнформ", Головні характеристики та ідея такого комплексу — простота прицілювання і висока вражаюча здатність. Тобто будь-якого піхотинця можливо швидко навчити правильно прицілюватись, приєднувати батарею з аргоном для охолодження теплової головки самонаведення та стріляти. І ще одна особливість — «Стінгер» є одноразовим у використанні, як і протитанковий британський комплекс NLAW. Відео про нього можете подивитись у правому куті за підказкою. Нагадаємо, як розповідав командир ракетно-зенітного підрозділу, «Ігла» - це «наче старий дід, який довго пожив, але ще гарно працює».