Чи вірять українці, що занурення в ополонку на Водохреща змиває гріхи

Найвідоміша традиція на Йордан – купання у крижаній воді. Згідно з давніми віруваннями, уся вода в цей день цілюща. Хтось нею освячує домівки, хтось дає пити хворим і зберігає вдома до наступного року, а дехто свято вірить, що саме занурення у ополонку на Водохреща “змиває гріхи”. І хоч у Православній Церкві України цей головний міф - спростували, нагадавши, що “гріх – це не зовнішня проблема, а внутрішня хвороба душі”, втім, чимало українців переконані, очиститися від гріхів у цей день таки можливо. Чи вірять українці у змивання гріхів водою, - цікавилася "Пряма мова Львова" на NTA.   “Всяке може бути. Купаються і навіть священики. Молоді і здорові люди йдуть і занурюються. Колись святили воду у криничках, на річках … Люди йшли щоб собі ноги помити чи обличчя. Так споконвіку було, так вірили”, - каже пані Марія. “Є таке поняття, що вода змиває негативну енергетику. Я навіть нещодавно читала, що, купуючи золоту річ, її варто помити водою, аби позбутися чужої енергетики”, - розповідає пані Олена.  “Вірю! Завжди той, хто стрибає в ополонку, ніколи не хворіє. Люди дуже часто змінюють свої думки після цього. Напевне, якби жодних зцілень не було, то люди б цього і не робили. Якщо людина робить, отже, вірить. А як віриш - то збувається”, - вважає пані Ольга.  “Я святкую Водохреща, але в ополонку не занурююся, бо це гріхи ніколи в житті не змиє. Їх можна “змити” лише роблячи правильні вчинки”, - каже львів'янка Катерина.  “Я інколи купаюся в ополонці, але цього року не буду. Частково вірю, що вода “змиває” гріхи, бо не одна людина так говорить”, - пояснює один із перехожих.  “Вірю. Я беру дуже багато святої води - аж до 10 літрів. П'ю її щоранку, бо вона оздоровлює. Вірю навіть попри те, що виросла у комуністичній системі і це тяжко. Попри усе - вірю”, - розповідає пані Валентина.  “Може й “змиє”, бо ця вода не псується, стоячи у пляшці увесь рік. Розумієте, якась сила є”, - переконаний львів'янин Валентин.  Деякі українці розповідають, що в ополонку не занурюються принципово, кажуть, в традиції українського народу ніколи не було звичаю масового пірнання. Дискусії щодо цієї традиції тривають досі. Описів такого дійства ані у давніх джерелах, ані у дослідження про традиції козацької України - немає, кажуть етнографи. Деякі історики такий звичай називають російським, бо ж у росіян було прийнято пірнати в крижану воду після лазні, мовляв, аби загартуватися. “Це не наша традиція! У Біблії про це не сказано, монахині про це не говорять… Ніде і ніколи навіть і не згадувалося про те, що можна купатися в ополонці! Хрестили воду - так, але про купання навіть і розмови не було”, - розповідає пан Нестор. “Це не наш звичай! Ще мої бабця і мама завжди казали, що на Водохреща  на великому озері ставили хрест, аби освятити там воду. Люди її набирали і все! Про купання навіть і не йшлося”, - розповідає пані Христина. А як сьогодні пірнали в ополонку у Львові, дивіться тут. Дарина Татарчук