Покоління «народжених з планшетом»: чому нинішні діти починають пізно розмовляти

Росте покоління дітей, які до чотирьох років практично не розмовляють. Вони з легкістю розуміються в налаштуваннях гаджетів, але мають серйозні проблеми з вимовою та  розмовою взагалі. Про таку тенденцію говорять медики. Також шукають варіанти для батьків, як діяти, щоб дитина заговорила

Особливості мовлення дошкільнят

«На сьогодні все рідше і рідше зустрічаються діти, які мають потребу тільки в корекції звуковимови. За допомогою звертаються батьки дошкільнят, які в 3-3,5 і навіть в 4 роки практично не розмовляють», – розповіла логопед Наталія Бублик. Якщо раніше багато хто з нас у дитинстві не вимовляв звук «р» або кумедно свистів під час зміни молочних зубів, то сьогодні такі милі недоліки замінили більш серйозні проблеми з вимовою, мисленням і світоглядом молодого покоління. Як зауважила логопед, у більшості дітей обмежений активний словник, а пасивний словник не відповідає віку. Звуковимова страждає, причому постановки вимагають навіть голосні звуки, наприклад «и» і голосні раннього онтогенезу, такі як «х», «ф», «в» і т. д. «Зазвичай у таких дітей порушена складова структура слова: вони вимовляють слово частково, використовуючи або перший, або останній склад. Якщо слово вимовляється більш повно, то при цьому в ньому можуть зустрічатися заміни складів або перестановка їх місцями. Граматичний лад мовлення також не розвинений відповідно до віку, тобто малюки плутають займенники чоловічого і жіночого роду, закінчення дієслів, прикметників і т. д.», - зазначила логопед Наталія Бублик. За її словами, відповідно до норми 1980-х років, на яку орієнтуються логопеди, основні правила і мовні норми дитиною до п’ять років повинні вже бути засвоєні. «Дитина вимовляє всі звуки й слова правильно, має пасивний словниковий запас в кілька тисяч слів, її мова зрозуміла і послідовна», – пояснила експертка. І зауважила, що сучасні діти говорять гірше, ніж їхні батьки в тому ж віці. Те, що старше покоління освоювало до 5 років, малюки XXI століття освоюють років до 6, а часом і пізніше.

Як покращити ситуацію

Наталія Бублик у першу чергу зауважила, що необхідно переглянути норми мовного розвитку відповідно до сучасних тенденцій. Наразі, за її словами, немає актуальних даних, оскільки це потребує масштабної дослідницької роботи. Вона вважає, що одним зі способів пристосуватися до мінливої ​​ситуації є інклюзивна освіта, яка сприяє інтеграції дітей в шкільний колектив, дозволяє освоювати загальноосвітні програми, мати більше шансів для соціалізації та психологічної адаптації. У Міністерстві освіти та науки зазначають, що головне завдання інклюзії полягає в тому, щоб жодна дитина не відчувала себе іншою та виключеною з освітніх, культурних і соціальних процесів. Наталія Бублик  зазначила,  що сьогодні популярні такі фахівці, як: логопед–дефектолог, логопед-психолог і логопед-нейропсихолог, – оскільки окрім проблем з промовою, присутні й інші. До прикладу, дефектолог займається корекцією когнітивних функцій: пам’яті, уваги та мислення, працює над розвитком пізнавальної сфери дитини. Психолог допомагає розв’язувати проблеми в емоційно-вольовій сфері, коригує порушення мотивації, наприклад, зниження мотивації до контакту з оточенням. Нейропсихологи здатні ефективно працювати з такими дітьми, які не мають особливих зауважень з боку неврологів, демонструють кмітливість, розуміння мови, але їх власне мовлення істотно відстає від вікової норми. Також логопед радить батькам створити дитині всі умови для гармонійного розвитку: фізична активність та живе спілкування, найкраще – з батьками. «Батьки для дитини – це носії мови, саме вони навчають своє чадо, передають йому життєвий досвід, як побутовий, так і соціальний», – наголошує Наталія Бублик. Також фахівці зазначають, що важливо й вчасно розпізнати – є у дитини вади мовлення чи немає. Логопед, дефектолог та засновниця Івано-франківського логопедичного центру Logo room Анастасія Вишнюк пояснила: «Треба звертати увагу на те, як дитина реагує на дорослого і як вона реагує на голос. Якщо з цим проблем немає, в подальшому це спростить роботу. Якщо ж дитина не завжди відгукується на ім'я, не завжди реагує на звернення дорослого, не до кінця розуміє те, що ми їй говоримо, на це варто звернути увагу. Ці речі помітні навіть у малюків до року». Важливо уважно спостерігати за дитиною. Відтак, Анастасія Вишнюк розповіла про такі вікові норми розвитку мовлення: «Від року до двох треба звертати увагу на те, наскільки дитина розуміє хоча б прості інструкції – наприклад, може принести те, про що ви її просите. У рік і 6 місяців дитина вже засвоює дієслова і може хоча б складом, але назвати якісь дії. У 2 роки треба звертати увагу, якщо в мовленні дитини є лише якісь окремі звуки і ще немає оформлених простих слів. Якщо до 2-2,5 років немає фразового мовлення, обов’язково треба проконсультуватися з логопедом. А в 3 роки дитина вже має висловлюватись простими зрозумілими реченнями від трьох слів».

Думки батьків

Якщо дитина в два роки ще не вимовляє жодного слова або ж робить це дуже погано, то причинами цього можуть бути:

1. Відсутність потреби в мовленні. Це може статися в двох протилежних ситуаціях. По-перше, коли батьки з дитиною майже не розмовляють, вона багато часу проводить перед телевізором або комп'ютером - спілкуватися просто ні з ким. По-друге, коли батьки прагнуть все сказати за дитину, вгадати її бажання по жестам і звукам, формулюють прості запитання, на які можна відповісти "так/ні" - тоді маляті просто нема чого вступати в розмову;
2. Спадкові захворювання, які супроводжуються затримкою розвитку мовлення (ЗРМ);
3. Характер мовлення батьків й оточення. Якщо мовлення дорослих навколо дитини швидке, нечітке, то діти не в змозі все це повторити;
4. Важкі пологи (стрімкі, з обвиттям пуповини) або травма дитини під час пологів (травма шийного відділу хребта і/або центральної нервової системи) також може призвести до затримки розвитку мовлення у дитини;
5. Важкі інфекції та травми (психоемоційні травми також), перенесені дитиною в ранньому віці, які негативно вплинули на загальний розвиток мовлення у дитини; Також важливо розуміти, що затримка мовленнєвого розвитку може бути супровідним симптомом більш серйозних захворювань, таких як ДЦП, епілепсія або вроджені аномалії ЦНС.

 Можливо, винне покоління Альфа?

Експерти відсутність мовлення у дитини до трьох років пояснюють тим, що це підростає нове покоління Альфа – діти, котрі з’явився на світ після 2010-го року. І тоді, коли старші 50-ти років люди спостерігаючи за внуками і кажуть, що нічого путнього з них не виросте, експерти запевняють, що сьогодні людство стоїть на порозі чергового технологічного перевороту, впоратися з яким мають «цифрові діти» покоління Альфа. Так, за даними дослідження британської цифрової мережі Beano Studios, якщо 47% сучасних дітей люблять возитися з електронікою, то 36% десятирічних вже складають комп’ютерні коди. А 55% представників цього покоління регулярно самі створюють відеоконтент. Також відповідно до даних Інтернет-асоціації України, в цілому у країні проникнення Всесвітньої павутини перевищує 66%, а юне покоління українців, на відміну від попередників, фактично на 100% підростає у діджитал-світі. На думку експертів, діти покоління Альфа проводять дитинство у гаджетах,  вміють швидко працювати з великим обсягом інформації, прагнуть заробляти на своїх захопленнях… Своєю стихією вони вважають свободу, а гаджети – не розвага, а засіб досягнення мети. Змусити дітей покоління Альфа(0-11 років) вчити те, що вони вважають нецікавим, просто неможливо. Кліпове мислення, не здатність зосередитись і постійне відволікання, – так описують сучасних школярів вчителі, психологи і фахівці освіти. Експерти переконані, що народжені у цифрову добу будуть жадібно опановувати нові засоби масової інформації,  і вчителям нічого не залишається, як винаходити нові методи навчання.

Ліля Чміль